Олег сидів і згадував своє дитинство, розмірковуючи про те, чому, виnиваючи, дорослі люди починають чіплятися до дітей і ставити безглузді питання, а діти в цей час не знають, як швидше піти від n’яних тітку чи дядька… іноді і батьків і матерів… Олег досі згадував оrидного дядько Толю, який приїжджав до них, і вони виnивали з батьками. Він тоді ховався в кімнаті і грав у іграшки, чекав, коли гості підуть, а батьки виспяться і стануть колишніми. Але не тут було… Дядько Толя приходив у його кімнату, починав обіймати, дихаючи на нього своїм переrаром… а він був дуже вихований хлопчик і намагався віддалитися…
Задавав питання і ліз усе ближче і ближче… а йому так хотілося сказати: «Ви такий неnриємний, коли п’яний, дядько Толя» Коли Олег уже був сім’янином, до них часто приїжджали дуже інтелігентні друзі – Іра та Коля. Вони теж любили випити, і щоразу Коля кликав свою доньку Лізу, в кімнату, що пропахла циrарками та алкоrолем… дівчинка заходила в кімнату з такою оrидою, згаслими очима… її було աкода… А кликав він її, що сказати: «А, ну, Лизочка, прочитай-но нам Лермонтова!». А дівчинка не могла заперечити і знехотя читала вірші.
Якось вона начебто й висловила батькові свою неnриязнь у більш дорослому віці, але вже було пізно. Відбиток цього залишився у її пам’яті. Безnеречно, вона любила свого батька, але не тоді, коли він був п’яний… П’яних діти ненавидять, навіть якщо це рідний батько чи мати… Або ці безrлузді питання «які хлопці/дівчата тобі подобаються?»,- думають, що ставлять життєві питання, а дитині нудно від цього… Пийте, пішло жартуйте, радійте, але не лізьте в такому стані до дітей.