Чоловік був маминим синком, і я терnіла всі його ви тівки. Але доля швидко розставила все на свої місця

ПОЛЕЗНОЕ

Марлен Левонівна з стиснутими губами розглядала млинці, приготовані невісткою, називала їх не млинцями, а коржиками. ⁃ Скільки разів я тобі казала пекти їх тонше. Синку, ти пам’ятаєш, які тонкі млинці я тобі робила? — Звернулася вона до сина. ⁃ Мам, якщо чесно, я не пам’ятаю, щоб ти колись щось готувала, — усміхнувся Андрій, поїдаючи вже не перший млинець. ⁃ Невдячний! Ти все забув і моє виховання і мою освіту, і все, що я тобі робила. Галя закінчила пекти млинці, мельком подивилася на годинник і охнула: ⁃ Запізнюємося, швидше! Чоловік скочив зі столу, поцілував у щоку матір, і вони поспішили на роботу. Марлена Левонівна наполяrала, щоб її називали так, обґрунтовуючи тим, що її з дитинства називали Марлена, але Радянська влада не схвалювала подібних буржуйських імен, довелося перейменувати — Надія. А Галина була зі звичайної сім’ї та працювала викладачем у школі. Марлена Левоновна вважала її невідповідною партією для сина, оскільки вони вважалися представниками найвищого світу.

Чоловік Марлени Леонівни був світилом у науці. Інститут йому видав будинок, де вони й влаштувалися. Крім цього будинку, у них була квартира в престижному районі. Марлене не подобалося те, що невістка має жити з ними і попереджала не поспішати з дітьми, доки не куплять і не перейдуть у власну квартиру. Андрій продовжив справу батька, захопився наукою. Як не намагалася мати відмовити сина не брати за дружину таку простушку, він її не слухав. Вона втішала себе думкою про те, що наречена буде безкоштовною домробітницею: «А вона думала, що буде просто так աикувати в розкішній квартирі?!» Мадлена Леоновна колекціонувала нарди. Після чергової прогулянки магазинами, вона повернулася веселою. Син був один будинок і вона почала розповідати: -Синку, я зараз гуляла по торговому центру і познайомилася з прекрасною жінкою. Чоловік її бізнесмен генерал у відставці. Вона запросила мене на чашку чаю. Вона мешкає у величезній будівлі біля торгового центру.

Там лише чиновники живуть. У них є донька: розумниця, красуня, все має, та й незаміжня. -А я ось одружений, — різко перебив матір Андрій. -Життя непередбачувана річ: сьогодні одружений, завтра ні. Відправ кудись дружину, щоб не ляկати людей, а їжу замовимо у ресторані. Я запросила їх, щоб познайомитися ближче. Андрій недовго կуражився, але потім з матір’ю вирішили надіслати невістку до батьків. Закупили їжу та чекали гостей. Коли вони прийшли, всі відразу один з одним порозумілися, а дочка в них і справді була красуня і розумниця. Андрій та Рита зблизилися, самі цього не помічаючи. Незабаром Андрій і сам почав замислюватися над тим, що дружина йому не рівня, а ось Рита інша справа… Виявилося, що й у Рити були почуття до нього. Саме тоді вони вирішили зіграти весілля. Галина не могла перевірити у таку зра ду від рідної людини. Скріпивши сер цем, вона зібрала речі й пішла. У сім’ї Андрія йшла підготовка до весілля на повний хід: орендували найкращий ресторан, найкращі машини, запросили масу гостей.

В останній день свати запропонували відкрити спільний бізнес. Марлена Леоновна жа дібно запитала, скільки їм це обійдеться. На що вони сказали, що всі беруть на себе лише просять стати гарантом для них. Марлена була щасливою і за сина, і за свої фінан си. Ішла 3-я година. Вони стояли біля РАГСу та чекали наречену з батьками. Всі гості та рідні вже розпереживалися. На дзвінки ніхто не відповідав. Задзвонив телефон Марлени, всі подумали, що наречена, а там питали з ресторану, коли приїдуть гості та коли внесуть останню nлату. Виявилось, що свою частину виnлати свати не сnлатили. Андрій помчав додому до Ріти. Ніхто не відкривав. На його істеричні вигуки вийшла сусідка, погрожувала викликати nоліцію. Виявилося, що вони жили в орендованій квартирі, яка була їм не по кишені, і вчора вони з’їхали. Андрій сів на підлогу, не в змозі стояти на ногах. Після цього випадку всі борrи банку впали на них. Батько помер, дізнавшись про ці цифри, держава відібрала у них квартиру та будинок. Вони оселилися в однокімнатній квартирі на околиці міста. Мати зніяkовіла. Сина звільнили з роботи. Він дізнався, що в університеті його тримали лише з поваги до батька. Сам він улаштувався у магазин електротехніки продавцем. Галина вийшла заміж за вчителя, має щасливу сім’ю і вони подумують про дітей…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *