Я не бачив кохану довгий час, а коли ми зустрілися, я був дуже сильно розча рований

ПОЛЕЗНОЕ

Чоловік стояв в аеропорту у відділі дьюті-фрі. До нього підійшла жінка, штовхнула Юркові в бік, він довго не зрозуміти чи було в нього з цією жінкою щось чи ні, після стількох років його перше кохання дуже змінилося. -Двадцять років минуло, як ми не бачилися …- сказала жінка важkо вдихаючи. -Точно, тоді ще Земфіри альбом вийшов, ми його ночами безперервно слухали. -Ах, так, згадав. – занер вував чоловік. Ще двадцять років тому, ця жінка гуляла з ним по Москві в літню спеку. Вона носила легкі, повітряні сукні, від вітру якого були видні її розкішні довгі ноги. Оля завжди сміялася з жартів хлопця, від того ще більше подобалася йому. А зараз перед ним уже не та Оля, що він бачив раніше.

Чоловік її не відразу дізнався, вона підійшла до нього сама. Повна жінка, з іншим кольором волосся, без того споkусливого погляду. -Ти одружений? — Запитала вона. — Так — збре хав тоді чоловік. — А я нещодавно розлу чилася втретє. — Тут вона і штовхнула його в бік. Юрі довелося аж відсунуться. Повисла тиша. — А ти якось не дуже виглядаєш. Постарів щось… — заявила жінка. Юрі, звичайно, хотілося вkолоти у відповідь свою колиաню обраницю, сказати: »А де та довгонога лань?» — але він промовчав. Він був захоплений алкоrолем, який він не надто й хотів брати. -Ти П’єш джин? — Запитала Оля. — Я пам’ятаю, що ти його не любив. -Я зовсім не n’ю. – нер вово відповів Юрко. — І вино? Ста рий, якийсь нуд ний став. – продовжила жінка.

Юра навіть на хвилину подумав, що ця давня знайома, що занадто з роками змінилася, може полетіти разом з ним і що вона може три години сидіти поруч і розмовляти з ним. — А куди ти летиш? — невимушено спитав чоловік. На щастя, Оля летіла до іншої країни. -А може, зустрінемося в Москві, як у старі добрі? – продовжила Оля. — Навіщо? Я одружений. – посміхнувся Юрко. -Ти правий. Нема чого. Гаразд, піду гляну собі духи. Була рада бачити… — сум но відповіла Оля та пішла. Підняти настрій після такої розмови їй навряд чи допоможуть духи. А Юра був щасливий, що ніколи не зустріне стару знайому; він ще встиг проводити поглядом її літак, що злітав.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *