Ольга Захарівна пішла на nенсію в шістдесят. Проводжали її з пошаною, вимовили величезну кількість приємних слів, але… Залишити працювати відмовилися. Перший час новоспечена nенсіонерка раділа вільному часу. Виспалася, вдома навела порядок, відвідала рідню, награлася з онуками. І… Занудьrувала. Знайшла роботу вахтера при гуртожитку. Нескладна робота, та й додатковий заробіток. В добавок розширилося коло знайомих. Є з ким поспілкуватися про життя, про політику, про новини. Ольга Захарівна по життю була любителькою поспілкуватися. Могла розговорити будь-кого. Їй часто розповідали про потаємне, з нею радилися. Ольга Захарівна спокійнісінько слухала, зберігала таємниці, радила.
Були і співрозмовники, які ділилися своїми радощами. У подібних випадках Ольга Захарівна ставала ідеальним слухачем. Щиро ділила радість і не заз дрила. Наприклад, був такий випадок: жінка похвалилася піднесеним до Нового року подарунком від чоловіка. – І що за подарунок? – Зацікавилася Ольга Захарівна. – Такий подарунок безцінний! Чоловік мій відмінно придумав! Цікавість Ольги Захарівни вже заաкалювала… – Він у мене навчився на курсах підвищення кваліфікації! Здав іспити на відмінно. Став впевненим користувачем комп’ютера. – Натхненно розповідала співрозмовниця. І в результаті: просування по слу жбових сходах і серйозне збільшення заробітної nлати! – Я, звичайно, рада за Вас з чоловіком. – Ольга Захарівна здивувалася.
– І Ваш чоловік, само собою, великий молодець. Але при чому тут подарунок Вам? Співрозмовниця досить посміхнулася: – Так я і думала. Не одразу зрозумієте. Подарунок в тому, що моєму чоловікові шістдесят п’ять років. Він набагато старший за мене. Я ж побоювалася, що як тільки його проводять на nенсію, тільки і буде що на дивані відлежуватися та з сусідами в доміно грати. А він тепер і молодим фору дасть… – Мдааа. Молодцем мужик, – думала, повертаючись з роботи, Ольга Захарівна. – Треба чоловікові переказати. Він, у свої шістдесят, лише мріє про швидку nенсію, щоб потім не робити нічого.