– Дім, Привіт! Я прийшла поми рити. Катя вирішила помиритися з Дімою. Вона пішла до нього до будинку, де будівництво йшло повним ходом. Після розлу чення Діма вирішив добудувати будинок. Катя зайшла до хати. Діма відсахнувся. – Катя, все вже в минулому, давай не Полагодь знову. – Ні, все не так! Вона сіла на стілець і мало не впала. Стілець хитався сильно. – Та як тут можна жити, коաмар який! – Ось тому і в нас все закінчилося, мені набри дли твоєї історії, – Діма зупинився і продовж, – Може, просто підеш? Мені нема чого з тобою говорити.
– Не піду я нікуди! Діма не витримав, підвівся, вхопив Катю і виніс із дому. Катя ще стукала і кричала на все село кілька хвилин, але потім встала і пішла до бабусі Нюри. А бабуся пожа ліла Катю, вона ж із міста приїхала, дала притулок їй, поки вона вирішує, що робити. – Катько, він мій син тобі лазню затопивши, може підеш пропаришся? – Фу, Я не парюся! Альо помиюся звичайно, спасибі, бабусю! Катя, пішла, помилася, вийшла вся червона. Раптом вона зрозуміла, що їй потрібно в одному рушнику з лазні дійти до будинку. На ньому зустрічався якийсь n’яний чоловік, який дивився на неї. У селі таких гарних жінок не було.
Чоловік загородив свій шлях і не давав пройти. Раптом звідки не візьмись з’єднання явився син баби Нюри, Семен, і одним жестом змахнув n ‘ яницю з дороги. Він спокійно сказавши Каті: -Іди. Катя одразу побігла до хати. Для неї було все це дико. Вона думала: “Бо ж, які ж тут усі дикуни!” Катя пішла до бабусі на кухню. -У Вас тут алкаա якийсь був. Як дивно у вас. А ваш син якийсь дивний такий. Що з ним? – Так він такий. Але він добрий у мене. Каті поцікавилася: – А в чому ж його дивина? – Так, він просто такий, замкнутий, знаєш? Людей не любити. І загалом нормальний він. Пристала прям. Іди, приведи себе в порядок і приходь питимемо чай разом.