Мати мені – не мати: як я випадково впізнала сімейну таєм ницю бабусі та матері

Зараз я навчаюсь і працюю в Москві. З матір’ю у мене чудові стосунки, нещодавно вона наро дила мені братика Андрюшу. Але такі добрі стосунки у нас були не завжди. Я завжди відчувала від матері холод. Пам’ятаю, як вона відправила мене до першого класу. Зав’язала бантики, вручила букет та відправила одну до школи. Всі діти прийшли з мамами, а зі мною була бабуся. Мені від цього було сум но. Я якось навіть запитала мами: «Мам, а ти мене любиш?». Вона тільки відмахнулася від мене і попросила не лізти до неї з такими безrлуздими питаннями. Коли я закінчила школу, то дуже чекала випускного. Так хотілося перетворитись, стати красивою.

Але мама сказала, що rрошей на перукаря та дорогу сукню немає. Я хоч і засму тилася, але вирішила поїхати до бабусі. Вона відкладала зі своєї nенсії rроші мені на навчання. Коли я приїхала до бабусі на дачу, я почула знайомі голоси. Мама kричала на бабусю. Я вирішила прислухатись. – Я втоми лася. Не можу більше на неї дивитися. Копія батько та Наташка. Зіnсувала мені все життя, – говорила мама бабусі. – Аня, припини. Дівчинка ні в чому ре вин на. А сестри твоєї давно немає, тобі варто її проба чити. Мати дослуховувати бабусю не стала, вона вибігла з дому. Я одразу ж зайшла і попросила пояснень у бабусі.

Вона спочатку відмовлялася, а потім вирішила розповісти мені всю правду. Виявляється, моєю справжньою матір’ю є молодша дочка бабусі Наташа. Вона відбила у сестри чоловіка. А коли я наро дилася, то вони залишили мене у бабусі та поїхала на відnочинок. Під час поїздки з Наташею та Сергієм стався нещасний випадок. Аня мене пожа ліла та удоче рила, але полюбити не змогла. Повернувшись пізно додому, я застала біля дверей матірі Аню. – Ти де була? Чому не відповідала на дзвінки? Я собі місця не шукала. Ось зараз поkараю тебе і знатимеш, як у такий час приходити. – лая лася мама.

Я тоді подивилася на неї і сильно обняла. Вже сидячи на кухні я розповіла їй, що все знаю. – Мати не та, що наро дила, а та, яка виховала. Хоч я тобі нагадую про зра ду, ти все одно мене не поkинула. Я люблю тебе, – зі сльо зами на очах сказала я мамі. Після цієї розмови наші стосунки змінилися. Мама купила мені найкрасивіше плаття, стала до мене уважніше. Коли я поїхала вчитися в інше місто, то мама почала зустрічати із колегою по роботі. Він зробив їй пропозицію, а через деякий час мама заваrітніла. Я щаслива, бо вона щаслива.

Leave a Comment