Як би дивно це не звучало, з моєю свекрухою у мене склалися чудові стосунки. Ні, ну серйозно, вона чудова, мила жінка. З нею у мене ніколи nроблем не було – ми потоваришували з першої зустрічі. Нещодавно вона мала день народження. Отут у мене і почалися nроблеми. Моя свекруха має все. Під словом “все” я маю на увазі абсолютно все: рушники, наволочки, всякі косметичні засоби, прикраси, хустки, капелюхи, сумочки, аксесуари, гаманці, все-все. Я не знала, що їй подарувати.
У нашому місті було лише два магазини, де я могла знайти подарунки для неї. Один із них не працював уже як 2 тижні, а в іншого захво рів власник і він закрився на kарантин. Коротше, я вирішила вчинити так: піду до неї без подарунка, а там побачимо, чого вона хоче, і купимо їй це. Нічого краще я не вигадала. Ось приїхали до свекрухи. Гості вже сиділи за столом. – Мам, ти нас ви бач, ми без подарунка… – не встигла я домовитись, як вона сказала. – Ну, ти чого, рідна, он, скільки в мене подарунків, – і поглядом показала на мою дочку та 2 сини.
Так, вона відповіла чесно, я це знала. А ще я знала, що ухвалила правильне рішення, а ви зараз дізнаєтеся чому. Коли ми сіли за стіл, вона ненароком сказала подрузі, що вже давно шукає домашні троянди, але ніяк не може знайти. А потім вона розповіла, що отримала у подарунок вазу, і хоче поставити у вазу квіти, хоч би штучні. Я намотала це на вус. “Так, на день народження ми прийшли без подарунка, зате потім я порадую свекруху подарунками, які їй по-справжньому потрібні” – подумала я і не поми лилася. Я купила великий букет гіпсофілії (це вічні квіти, вони не в’януть) та кімнатні троянди, які свекруха поставить на підвіконня до інших рослин.