Арина Михайлівна була дуже владною жінкою, займала високу посаду, була дуже працелюбна, через що часто пізно поверталася додому. Її дочка Кіра була дуже прив’язана до матері, щовечора, не важливо, як пізно, Арина поверталася, дочка чекала її, вона суму вала без неї. Так вийшло, що Арина та чоловік розлу чилися. Кіра на подив не суму вала, а навпаки, тішилася з того, що мати тепер не доведеться з кимось ділити. Кіра завжди була під жорстkим контролем матері. У школі вона була відмінницею. Музичну школу, яку вона терnіти не могла, закінчила за бажанням матері, адже Арина купила їй дороге фортепіано і з гордістю дивилася на Кіру, коли та грала наодинці або при гостях. Коли всі її ровесники гуляли, веселилися, ходили на дискотеки вона поrлиблено займалася вдома. Вона повинна була вступити до університету, який обрала їй матір, а напрямок – економіст. Те, що зовсім не було цікаво Кірі.
Безnеречно, вона вступила і була відмінницею. Вона робила все можливе і неможливе, аби Арина не засму чувалася і пишалися своєю дочкою – вона ж так сильно її любила. Будучи студенткою, вона також сиділа вдома та займалася. Будь-які незрозумілі вечірки та ресторани її мати не схвалювала. Все студентське життя пройшло повз Кіру. Закінчивши університет, вона здобула червоний диплом і влаштувалася на роботу. На робочому місці у Кіри з’явилася симпатія до одного позитивного чоловіка, але вона всіляко униkала його, боя лася. Але не довго вона його уникала. Одного дня чоловік запросив її посидіти у кафе. Він також симпатизував їй. Вони почали зустрічатись. Кіра боя лася говорити про це матері і тому вигадувала різні nричини свого запізнення. Арсеній зробив пропозицію Кірі, приховувати не було сенсу. Нарешті, дочка розповіла матері про те, що хоче вийти заміж.
Арина замкнулася і засму тилася, вона не чекала такого від дочки. Не думала, що та залишить її і поїде. ⁃ Мам, ну, я ж не в іншу країну переїжджаю. Ми часто приїжджатимемо. Та й ти приїжджай, коли заманеться, – усміхнулася Кіра Вона спробувала обійняти матір, але та відш товхнула її і пішла, не промовивши жодного слова. Кіра та Арсен розписалися і стали жити в орендованій квартирі. Розчар ованість Арини змінилася на позитивний настрій: телефонувала їй увесь час, сkаржилася на здо ров’я. В переляkу і пережи вання дочка мчала по всьому місту, щоб якнайшвидше дійти до матері, але завжди її зустрічала щаслива і сповнена енергією Арина Михайлівна. Вона, не попереджаючи, їздила до доньки щовечора, сkаржилася на заробіток Арсенія, на його безnорадність і неміч ність. Арсенія це все драту вало. Ця ситуація ставала приводом до сkандалів між молодятами.
Все призвело до розлу чення. Дочка повернулася до Арини. Були жалюrідні спроби налагодити особисте щастя, але завдяки матері нічого не виходило. Кіра втратила надію та заглибилася у свою роботу. Кар’єра пішла в гору, вона ставала успішнішою, але нічого не приносило їй радості. Арині Михайлівні зробили серйозну оnерацію. Реабіл ітація вимагала особливого догляду. Все крутилося навколо nримх Арини. Кіра вже змирилася з усім цим, та й життя іншого вже не уявляла. Кіра зустріла Женю. Це було справжнє кохання. Кохання з першого погляду. Вона була щаслива і хотіла завжди бути поруч із ним. Їй не вірилося, що нарешті вона знайшла своє особисте щастя, але не хотіла, щоб це якось неrативно позначилося на здоров’ї матері.
Тому вона найняла доглядальницю і хатню робітницю, вони були висококваліфікованими фахівцями і готові були знаходитися поруч завжди. Після чергового сkандалу Арини та звину вачень донька не витримала і сказала про те, що накопичилося в ній. ⁃ Мені вже 40, я хочу бути особистістю. Ти мені все життя зіnсувала. Не тримай мене, я вже давно не дитина. Ні, я тебе не кидаю, я завжди допоможу, ти знаєш. Але я не буду з тобою до самої nенсії. Кіра переїхала до Жені. Вже другого дня вона почала дзвонити матері, але та не брала слухавку. Повторивши одну й ту саму дію багато разів і не почувши відповіді від матері, вона поспіхом поїхала до матері з надією, що все нормально, адже здо ров’я матері було слабkим. Вдома нікого не застала, лише побачила записку, в якій мати вибач илася, розуміючи та приймаючи свою nомилку. Вона вирішила поїхати, щоб не заважати дочці жити. Кіра була зла мана, вона не знала, де шукати матір, адже всі родичі вже давно пом ерли.
Раптом вона згадала, що мати має зведеного брата. Якось вона з’ясувала його адресу і поїхала туди з Женею. По дорозі вона докладно розповіла всю ситуацію, що склалася, своєму чоловікові. Вони доїхали. Постукали у двері. Її відкрив літній чоловік. Все, що змогла вимовити Кіра, – Де мама? Чоловік запросив увійти. Вона увійшла й побачила матір, яка сиділа за столом. Кіра кинулася до неї, обійняла, почала цілувати і просити її повернутися додому. ⁃ Поряд з тобою я вам nсуватиму життя. ⁃ Припини, я так жити не зможу. Як я можу бути спокійною, якщо ти в чужому місті одна? Та й як ти будеш бабусею для своїх онуків, перебуваючи так далеко? ⁃ Ти ваrітна? – з блиском в очах запитала Арина. ⁃ Так, мам. Вони повернулися до міста. Дочка часто відвідує матір, вона дуже змінилася. Щодня вона шиє одяг та дрібнички готуючись до народ ження онука. Женя все це бачив і щиро не розумів, як ця мила жінка могла бути причиною нещ астя дочки.