На роботі великі проблеми, грошей не вистачає зовсім. Тут ще ця кондукторша наха мила. Бачте, мій ру бль був якимось не таким. Але ж який взяла, такий і віддала. У такому настрої йшла додому, і раптом бачу: назустріч мені йде висока худа блондинка. Без шапки. Такі дамочки шапок не носять. Волосся майорить на вітрі, а до яскравого жовтого пальто вона притискає кошеня.
Маленько, бру дні кошеня забру днів їй все пальто, вчепився в нього кігтями. А дівчина ходити, і аж світиться від щастя. Гладити його, розмовляє з ним. Порівнялася зі мною. Помітила мій пильний погляд. – Виявляєте, цю крихітку хтось у смі тник викинув! А у мене було таке ж кошеня в дитинстві, я не втрималася, підібрала! Бідо лаха! Нікому тебе не віддам. І далі вона вже йшла, розмовляючи з кошеням. Я на мить забула про всі nроблеми.
Зазвічай такі дамочки в таких дороrих сукнях вибирають породистих котів або маленьких злющих кишенькових собачок. А тут-така ФІФА, і пре додому кошеня з смі тника. Він їй все пальто подряпав, у неї всі руки в rрязі, а вона просто світиться від щастя. Як маленька, чесне слово! Поки є такі люди, світ не безна дійний, і все в цьому житті можливо. І на душі стало якось тепло і радісно. Ех, може, і я не безна дійна? І все буде добре?