Моя сусідка, Арина Семенівна, має двох синів. Старший – Андрій, молодший – Микита. Не знаю, чому так склалося в їхній родині, але Арина Семенівна змалку ставить величезну різницю між синами. Молодший син, Микита, завжди перебував у центрі уваги мами, а старшим займалася переважно бабуся, тобто свекруха Арини Семенівної. Невипадково бабуся залишила свій двокімнатний будинок Андрію. Цей факт страшенно злив Арину Семенівну. Вона хотіла влаштувати Микиту у цей будинок. Останні 3 роки життя бабуся жила з Андрієм. Точніше, Андрій жив зі своєю бабусею. Він дбав про неї, займався домашніми справами, допомагав бабусі у всьому.
А зараз він – єдиний хазяїн будинку. Микита невдовзі зустрів Олену, вони одружилися і в них народилася прекрасна дочка Віка. Арина Семенівна і дня без онуки не могла прожити. Вона щодня їздила до сина в гості (Микита жив у однолітці Олени), щоб побачити онучку. А любила вона так сильно, бо та була точна копія маленького Микити. Тоді Арина Семенівна дуже рідко бачилася з Андрієм. Той дуже рідко ходив у гості до матері, а з її боку не було ініціативи. Пізніше невістка Ганни Семенівна зрозуміла, що в однокімнатній квартирі красиво жити – не варіант, вона продала свою квартиру, продала також ділянку за містом і на ці гроші купила 3-кімнатну квартиру, записавши її на ім’я своєї матері.
Ганна Семенівна дуже розлютилася, що у Микити не було й мізерної частки в квартирі. Вона хотіла довести невістці та її сім’ї, що її син теж багато собі може дозволити. Недовго думаючи, Ганна Семенівна підписала дарчу на своє житло Микиті. Тепер він був єдиним хазяїном двокімнатної квартири. Ось уже півроку Ганна Семенівна мешкає в однокімнатній квартирі, за яку ще платить іпотеку. Микита став рідше до неї заходити, а з Андрієм вона вже приблизно рік не спілкується. Ось так вона сама зробила себе самотньою.