З ранніх років Ігор дружив здебільшого з дівчатками. Він не любив ці хлопчачі ігри типу футболу, не любив бігати по дахах, лізти на дерева і все в цьому ключі. Батькові, неважко здогадатися, це не дуже подобалося. Він записував сина у всілякі гуртки, на заняття з боксу, з футболу, з карате, з баскетболу, але толку не було. Він продовжував сердитися на сина і на дружину, яка завжди була на боці сина. Замість того, щоб з хлопчиками ганяти м’ячик у дворі, він ходив, збирав квіти. Вроджений романтик. Він мав якусь слабкість до квітів. Іноді він приносив додому величезні букети польових квітів. Батько сподівався, що це кохання пройде з віком, але з віком його інтерес до квітів тільки збільшувався. Але батькові тригери на цьому не закінчувалися. Ігор почав велику увагу приділяти своєму зовнішньому вигляду. Він ходив завжди з покладеним волоссям, у прасованій сорочці, в блискучому взутті. Батько на той час вже почав серйозно турбуватися про орієнтацію сина, та його страхи були обгрунтовані.
Коли Ігореві виповнилося 19, він почав зустрічатися з Катею. Вони не розлучалися ні на мить. Тепер батьки Ігоря переживали про те, щоб не стати бабусею та дідусем раніше за певний час, адже молоді весь свій час проводили на дачі у Каті. Якось вони зустріли маму Каті на вулиці. Та так натхненно розповідала про Ігоря… сказала, що він садить все нові кущі та квіти з кожним візитом, доглядає їх і дуже дбайливо до всього ставиться. Незабаром Катя зустріла іншого. Ігор трохи посумував (більше за те, що більше не зможе поїхати до Каті на дачу), але незабаром знайшов рішення: він поставив рослини на підвіконнях по всьому будинку. Батько не раз намагався вплинути на сина. Він вважав, що син ганьбить його та всю рідню. Намагався вибити з нього романтику. Після інституту Ігор влаштувався працювати. Він працював флористом. Батько обзивав його, вимагав влаштуватися на “чоловічу” роботу, але ніяк. Все дійшло до того, що батько Ігоря соромився його. Він обходив квітковий магазин, щоб не зустріти там сина.
Одного дня батькові довелося зустрітися із сином на місці його роботи. Вони збиралися на сімейне свято, воно мало заїхати за Ігорем. Зайшовши до магазину, чоловік побачив свого сина з букетом у руках, а навпроти нього стояла якась дівчинка і, мило посміхаючись, дякувала йому за допомогу у виборі квітів. Взявши букет, вона вирушила до виходу, а до Ігоря підійшла інша клієнтка. Батько хотів уже підійти до сина, як у магазин влетіла одна дівчина, красуня, і потонула в обіймах Ігоря. – Я нудьгувала-нудьгувала-нудьгувала! – Кричала дівчина писклявим голосом, цілуючи Ігоря. Він подарував їй троянду і сказав, що звільниться через 40 хвилин і весь час проведе тільки з нею. Тільки після цих слів він побачив батька. Підійшов до нього: – Тату, ви пробачте мені, але мене з вами не буде сьогодні. Вночі теж не чекайте. Наступного разу обіцяю бути присутнім. – З цими словами він випровадив батька з магазину і повернувся до роботи.