Наталя Вікторівна трималася за серце і казала, що їй не вистачає кисню, а навколо неї метушилися дочка та син, прикладаючи мокрі рушники до її чола. – Мамо, я ще раз повторюю, що я вже давно не дитина. Забула, скільки мені років? Я вже сама в змозі приймати рішення. Обурювалася дочка Наталії Вікторівни. – Чому ти не хочеш дізнатися яка вона людина? Яка різниця, що має професія? Найголовніше, що він чесна, порядна людина, і ми дуже любимо один одного. Майбутній чоловік її дочки виглядав досить пригніченим. Сидів мовчки, не заперечував. – Мамо, вибач, звичайно, але ти хочеш, щоб твоя дочка у старих дівах ходила?
Раптом сказав мій брат. Я від такої заяви брата, поряд з матір’ю не лягла. – Так, синку, набагато краще в старих дівах ходити, ніж виходити заміж за простого охоронця. Краще однієї, ніж за дружини, який заробляє від сили тридцять тисяч! – Не тридцять, а п’ятдесят, прошу помітити! До того ж, я завжди беру підробітки. – заперечив Наталі Вікторівні її майбутній зять. – Тфу на тебе, та хоч сто тисяч! Дорога, розумієш, справа зовсім не в грошах. Має дуже небезпечну роботу. Уяви, що раптом якийсь хуліган приб’є його або покалічить. І що, ти житимеш з інвалідом до кінця свого життя? – Мамо, я все вирішила. Крапка. До того ж вітаю тебе, скоро ти станеш бабусею. – Що? Тільки цього мені не вистачало!
Господи, я хіба так тебе виховувала? Я тобі сто разів казала, що до весілля ні-ні… І знову Наталя Вікторівна схопилася за серце. – Все у нас буде добре! Я її на руках носитиму. Я вам обіцяю, що багато працюватиму, і моя сім’я ніколи ні чого не потребуватиме. І прийміть нарешті те, що ми одружимося, подобається вам це чи ні! Впевнено заявив її майбутній зять. – Ні, цього не буде! Тільки через мій труп! А якщо насмілишся піти проти мене, можеш вважати, що в тебе немає більше батьків.
– Краще вийти заміж вагітної, але з великого кохання, ніж все життя жити з нелюбимою людиною! Сказала їй дочка, хоч батько сидів поруч. – Про що ти взагалі говориш? – Про те, що ти вийшла за мого батька за розрахунком, скажеш ні? Все життя вираховувала, як би дорожче продати свою цноту, а коли зустріла батька – зрозуміла: ось він, твій шанс! Міський, з гарною зарплатою та перспективами! Так, мамо? Сказавши це, молодята пішли, а через місяць зіграли весілля, на якому до речі була присутня Наталія Вікторівна. Бо опритомніла і прийняла зятя.