Я створив для своїх батьків максимально комфортні умови для проживання, але вони були пониклими. А коли я дізнався, що ж їх так непокоїло, то дуже здивувався.

ПОЛЕЗНОЕ

Справа була в тому, що Сергій усе дитинства провів у селі, але коли нарешті вирвався до міста, то відчув смак до життя і став по-справжньому щасливим. Він був дуже тямущим молодцем і швидко піднявся кар’єрними сходами. У свої тридцять п’ять він мав усе, про що тільки можна було мріяти. А в якийсь момент він вирішив, що час і батьків перевезти до міста. Купив велику чотирикімнатну квартиру, зробив у ній висококласний ремонт і чекав моменту, коли його батьки обживатимуть його. Він довго їх умовляв переїхати і нарешті погодилися. Але Сергій не бачив радості в їхніх очах, було лише почуття вдячності за все, що він для них робив. Батьки були якимись пониклими та дивними.

Хоча раніше завжди веселі були, активні, а тепер… І він не міг зрозуміти, що ж було не так? Що їх не влаштовувало? Може, проблеми зі здоров’ям, думав він. Він же хотів, як краще — віддячити їм за своє безтурботне дитинство. А його батьки справді були не раді життя у багатоквартирному будинку. Їм було некомфортно там і нудно. Не було сусідів, котрі ділилися всім, що відбувалося за день. І навіть нову машину, яку подарував Сергій батькові, той боявся водити. Бо його лякали темп та швидкість міста. До того ж тут було все нове, невідоме, купа знаків та перехресть. Батьки дивилися на хороми, подаровані Сергієм, але при цьому відчували тільки сум і тугу за минулим життям. Хотілося додому, у рідні мури, сад, город. Скучили за сусідами, сільськими плітками та дітьми-бешкетниками.

Натерпілося знову випробувати своє малинове варення та різні соління. І коли до них у гості приїхав син, він сам наважився на серйозну розмову, щоб з’ясувати нарешті, що ж відбувається. Тільки він хотів заговорити, як його випередив батько. — Сину, дякую тобі за все, але це не зовсім те, чого ми хочемо. Нам би додому поїхати. Це нове життя не для нас. Нам у садок хочеться і в наш город. — Добре, я не тримаю вас тут силою, я тільки як краще хотів. Немає проблем як хочете. За кілька днів допоможу вам з переїздом. Сергію було важко зрозуміти це, але вони мали право самі вирішувати, як і де їм жити, тому відмовляти він їх не став. Його батьки відразу на радощах взялися покувати свої валізи. Вони цілу ніч балакали про те, що посадять на грядках, до кого підуть у гості, який чай заварять по приїзді. Вони в той момент відчували себе найщасливішими людьми на світі, адже мали повернутися до свого дому— там, де їхнє серце та душа.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *