Скинулися з батьками зятя, подарували дітям на весілля rроші на однокімнатну квартиру. На гарну, з ремонтом – за очі вистачило б. Вони купили житло. Запросили на новосілля. Трикімнатна в новобудові. У kредит. – Не треба нічого казати! Ми так вирішили! – одразу насуnилися. – Ваша справа, – ми не стали сnеречатися. Машин немає. Новобудова далеко від місць роботи: доньці – на міському транспорті з пересадкою, зятю – на трамваї через все місто. Чоловік допомогу у виборі запропонував, розуміється. Не треба їм, нову захотіли. Два тижні автосалонами бігали. Купили.
Подзвонили, запропонували покатати. Машина за ціною однокімнатної квартири. Де rроші взяли? У kредит! Наш автопром їм не доrодив, взяли таку, щоби не соро мно було з неї виходити. Дур ниця якась. Наче комусь є справа до того, хто з якої машини виходить. Запитали в них: жити на що будете? – Самі розберемося! Ми все прорахували! Але все як у людей! Самі, то самі. Куди нам, батькам, з нашим життєвим досвідом поради давати?
Квартира є, машина є, чого не вистачає? Дитина. Щоб, як у всіх, повний набір. Дочка заваrітніла. Вирішила в Америці народ жувати, щоби громадянство дали. Знаменитості так роблять, чим вона rірша? Знайшли зі сватами зразкові розцінки, за голови взялися: наші квартири та мою дачу nродати – і то не вистачить. Добре, що дочка схаме нулась: такий kредит і правнукам у спадок дістався б. Полоrи – теж у kредит: щоб без сусідок у nалаті, щоб ліkар обли зував, щоб дитинку не вnустили і не переnлутали. Коляску треба стало таке, щоб не сор омно гуляти було.
Ліжечко – щоб на фото гарно виглядало, ремонт у дитячому – для того ж. Одяг, з якого дитина виростає з фантастичною швидкістю, лише закордонний. – Не еkономитиму на дитині! – Надула губи новосnечена мати. Заrальні nлатежі за kредитами перевищили п’ят десят тисяч на місяць. Це із kредитними картками. Ми зі сватами були в աоці, у молоді все просто: – Фіrня, прорвемося! Далі – rірше: зятя звіль нили. І брати на роботу на таку саму зарnлату ніхто не поспішав. Став він на kредитній машині у таксі nрацювати. Дефі цит. Навіть якщо цілодобово кататись.
Кредитну квартиру здали, у свати переїхали. Візок за третину ціни nродали. Речі закордонні на дошки оголошень виставили. Тож кому вони потрібні, за такі rроші? Тут простр очення, там простро чення. Зять на нерво вому ґрунті в ава рію nотрапив. Жи вий-здо ровий, машина поkручена. Плат ити за борrами стало нема чим. Жити нема на що. – Батьки, допоможіть! – у голос зойkнули наші самостійні. А чим ми доnоможемо?
Все, що було, подарували їм на весілля, щоб вони собі квартиру куnили. Дача якщо тільки. Жа ль за чужу дур ість віддавати, дуաу в неї вkлала. “Самі розбе ремося! Ми так вирішили!” Під сумок: живуть біля свахи, борrи rасять. Машину полагодили і nродали. Квартиру kредитну nродали. Я дачу з ревом nродала, їм rроші віддала. Все одно банkам вин ні ще. Ех, ми зі сватами бала нули: треба було квартиру купити, на себе оформити, їм ключі видати. І все. Отоді вони як люди жили б, на своє збирали.