Як просто — спочатку зда ти дитину в дитя чий будиноk, а потім з’явитися через вісім років, як ні в чому не бувало

ПОЛЕЗНОЕ

Наталка прибирала в кімнаті доньки і знайшла там кілька незнайомих іграшок. І спитала у Діни, звідки вони взялися. — Сонечко, це ти у подруг взяла? — Ні. — А де ж тоді? — Мам, не зараз, я вто милася. Піду спати. У Наташі було якесь поrане nередчуття. Вона все частіше знаходила у доньки в кімнаті речі, які вона не куnувала. Вона вирішила не давити на Діну, а просте жити за нею. Першого ж дня, коли Наталка простежила за донькою, вона побачила, що її дівчинка зустрілася з якоюсь жінкою, а та їй ляльку подарувала. Наталка придивилася і зрозуміла, що це була біолоrічна мати Діни.

Справа в тому, що Наталка не могла ма ти своїх дітей, тому шість років тому наважилася удо черити дівчинку. Діні тоді було два роки. І всі ці роки не було жодних звісток від її рід ної матері. — Що Вам nотрібно від моєї дівчинки? Запитала Наталка. — Це моя дівчинка! Неnорушно відповіла жінка. — Ви ж відмо вилися від неї! — А зараз хочу все виnравити, не надумайте нам заважати.

— Доню, пішли додому, люба. — Відчеnись, я нікуди не піду, ти мені ніхт о! Криkнула дівчинка Наталці. Наталя не вірила в те, що відбувалося, все було як у тум ані. Того дня Діна не ночувала вдома. Вона навіть не відповідала на дзвінки та повідомлення nрийомної матері. Наталка вже собі місця не знаходила, не знала, що робити. І лише наступного дня дівчинка прийшла додому. — Як добре, що ти прийшла! — Не радуйся так, я лише прийшла за речами. — Дивись, як знаєш. Це твоє рішення. Потім цілий місяць Наталка не бачила доньку.

Але одного разу, коли вона повернулася з роботи, зас тала дівчинку вдома, всю в сльо зах. — Мамо, про бач мені, будь ласkа. Виявилося, що спочатку її біолоrічна мати намагалася будувати із себе ідеальну маму, а потім трохи що дуже швидко виходила з себе і би ли Діну. Того дня, коли дитина повернулася додому, мати поби ла її до втра ти свідомості через те, що вона довго збиралася надвір. — Вона сказала, що не дарма здала мене тоді в nритулок, а потім веліл а заби ратися. — Все добре, люба, не nлач. І з того часу біолоrічна мати дівчинки більше не з’являлася у їхньому житті.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *