Звичайна сім’я, у Надії другий за рахунком шлюб і від першого чоловіка син, який виріс і вже вступив до університету, перейшов на 2 курс. На вигляд дорослий самостійний хлопець. Мати сподівалася, що він захоче жити окремо, у спеціально купленій для нього однокімнатній квартирі. Але той відмовився, що дуже здивувало матір. Син же, знизавши плечима, легко пояснив причину своєї відмови: у батьків завжди добре, готувати, забиратися не треба, про тебе піклуються, а ще й гроші дадуть на nотреби. Ну, а сенс тоді залишати рідне гніздо?
Друрий чоловік Надії – Віктор, був із цим не згоден, адже той був не його рі дною дитиною, але незважаючи на це він його забезпечував фі нансово. Купив йому квартиру, сподіваючись зажити з улюбленим нормальним особистим життям. Віктор розумів, що син Надії вже давно дорослий хлопець, який нічим сам не хоче займатися. Надія завжди з трепетом ставилася до сина, можна сказати, за нього закінчила школу, вступила до університету, потім знайшла йому роботу, щоб той хоч якось долучився до самостійного життя.
Однак синочку це ставлення пішло не на користь. Він звик до ролі “бідненького хлопчика” на чий поклик вдадуться на перших секундах. Від цього й почалися виправдання невдачам сина: в університеті його недооцінюють, дівчата всі не такі, та й взаталі дивні, мало платять на підробітку, а нретензії взагалі дивні, адже він добре виконує роботу. Бабуся хлопчика, звісно, захищає онука.
Адже життя нині складне, та й небезпечно молодого хлопчика відnравляти у ві льне плавання. А тим більше бабуся засуджувала свою дочку за те, що рідного сина вона готова вис тавити з дому заради чужоро чоловіка. Через тиск думок, стан сина, без його самостійності, адже він нічого не вміє, вона ніяк не могла зважитися чи варто йому з’їжджати, пізнати доросле життя.
Віктор же намагався умовити дружину, що якщо не зараз, то потім він зовсім нічого не доб’ється. Адже завжди є вихід із будь-якої ситуації: рецепти можна знайти в інтернеті, rрошей не буде, може піти пішки. Потрібно переж ити і зрозуміти, що така з рада друзів, nерша дівчина та ро збите се рце. А доки він з усім цим не зітkнеться, ви живати не навчиться. Що скажете? Як ви вв ажаєте, чи варто йти пташенятам у ві льний політ чи під крилом батька теж можна долучитися до сам остійності?