Бабці з двору не давали нам жити спокійно на дачі. Паркан на нашій ділянці вибив їх остаточно. Заклинання з фільму допомогло мені заспокоїти капосних сусідів.

Дуже довго я хотіла придбати собі шматочок землі. Ми з чоловіком вирішили купити дачу. Ми зупинилися на одній ділянці, колишнім власником якого був чоловік похилого віку. Через хворі ноги чоловік закинув дачу, і ми її купили за дуже зручну ціну. Ми з чоловіком витратили пару тижнів, позбавляючи ділянку сміття. Який був наш подив, коли ми побачили, що ділянка знову забруднилася, а на кущах не було ягід. Наша дача майже не захищена від сторонніх людей. Замість воріт у нас стояли криві дошки, які лише створюють ілюзію огорожі. У нас із чоловіком не залишилося вибору. Щоб зловити злочинців, ми вставали на світанку. Першого дня ми нічого не виявили, але другого дня ми побачили трьох стареньких, що ходять на нашій ділянці, наче на своїй. Я вийшла і чемно попросила їм піти і більше до нас не ходити. Одна з бабусь послала мене «в ліс» і здивувалася, з якого дива я їй забороняю там ходити, якщо раніше ніхто не забороняв. І що, що ми нові господарі? Після цього ми отримали назви “тухлих сусідів”. На нашу ділянку систематично підкидали сміття. Ми нагромадили грошей на паркан, але це теж не зупинило сусідів.

Вони кидали гнили фрукти та дохлі миші через паркан, ламали його, били яйця об нього. До нас неодноразово приходив дільничний, але результатів це не дало. Він реально не міг нічого з цим вдіяти. Взимку все відносно затихло, але потім сусідки знову розлютилися. Вони вимагали знести огорожу. За їхніми словами, дорога до озера лежала через наше подвір’я, а через паркан доводилося ходити зайвий кілометр. Але ми цього робити не збиралися, адже ніхто не компенсував наші витрати на порятунок ділянки від сміття та будівництво огорожі. Останньою краплею для мене стала кров тварини на нашому паркані. Коли я це побачила, злякалася до жутікова, а мої сусідки стояли і хихикали собі під носом. Тоді мені на думку спала чудова ідея! Я дивилася один серіал, де головні герої виганяли злих духів, читаючи заклинання латиною. Так ось. Ці заклинання я знала напам’ять. Я підійшла до паркану ближче, таємниче подивилася на кров і почала голосно читати магічні слова латиною. Бачили б ви їхні обличчя! Вони розбіглися по домівках тієї ж хвилини. Жодних заворушень у нас більше не бувало, а бабці нарешті навчилися вітатися.

Leave a Comment