На це літо ми з дружиною збудували наполеонівські плани: зробити ремонт на кухні ми відразу після – полетіти на море. Напевно, ми б усе встигли, але нам завадив один дзвінок від моєї тещі. Теща зібралася до нас у гості, навіть не попередивши нас про це наперед. 12 червня вона зателефонувала мені та “попросила” забрати її з вокзалу. Такого сюрпризу ніколи раніше не було. Що мені лишалося робити? Я поїхав за нею. Свій необдуманий крок вона пояснила тим, що хотіла зробити нам сюрприз. Так ми були дуже щасливі, особливо я, але її приїзд не вписувався в наші плани.
Ремонт був на своєму піку, а через два тижні ми мали полетіти на море. Як би не так! Теща приїхала до нас на все літо! Я одразу повідомив, що ми вже купили квитки і назад їх не здати. А вона не в тему, звичайно, але сказала, що заради мами можна і здати квитки, адже вона приїжджає до нас раз на рік. Я мимоволі наkинувся на неї. Говорив, що ми багато в чому собі відмовляв, щоб у її внучки з’явився приємний спогад із дитинства.
Вона ніколи не бачила море, ми поспішали показати їй, наскільки прекрасний і великий навколишній світ. – Буває. Попрацюєш ще рік і буде тобі відпочинок із донькою. А якщо ти так проти мого перебування у вашому будинку, плати за зворотні квитки. – А втім, що й очікувалося почути від тітки. Сказати, що я був об урений, нічого не сказати. Я нічого не відповів.
Посадив її в машину, повіз на вокзал, купив квитки і відправив її назад першим же рейсом. Незабаром після цього ми доробили ремонт і зі спокійною ду шею ви рушили всією родиною на море. Ви можете зв инуватити мене в такому ха мському відношенні, але мені нічого не ли шалося ро бити. Я був зм ушений йти на це заради своєї доньки, адже вона вже знала, що ми летимо в літаку на морі, я не хотів nсувати її очіkування. Так, тітка образилася на нас, зате донька провела своє літо найкращим чином.