У свої 40 років я багато чого досяг – простора квартира, хороша машина, солідна зарплата і щаслива сім’я; ну, на перший погляд, вона щаслива. Все було б добре, якби моя дружина не намагалася контролювати мене у всьому: що надіти, куди піти, що їсти, коли лягати спати і навіть які шкарпетки надіти. Моя робота вимагає багато сил, часу – я часто працюю без вихідних. Саме тому, коли я повертаюся додому, мені не вистачає сил на сім’ю. Це дратує дружину – їй постійно мало уваги, але, при цьому, вона хоче жити в достатку. Я постійно розривався – залагодити всі справи по роботі і більше часу побути з рідними. На думку дружини я повинен і заробляти, і добре виглядати, і приділяти родині багато часу. Ну, звичайно, якщо я вважаю себе справжнім чоловіком. І все б було терпимо, якби теща НЕ підливала масла в вогонь. Вона частенько приходила до нас в гості і постійно повчала мою дружину:
«чоловік повинен тебе слухати. Жінка шия, чоловік голова; і куди шия поверне – туди голова і дивиться. А ось Вальчин чоловік возить їх на море по 3 рази на рік ». І після всіх цих розмов Ксенія ставала ще більш зла. Доходило до того, що вона вдавалася до шантажу: затримався на роботі – ні вечері, працюєш у вихідний – немає інтиму, поспав довше у вихідний – сам гладиш свій одяг. Я терпів таке ставлення довгих 5 років і зрозумів – так далі не можна. І знаєте, що я зробив? Просто подав на розлучення. І тут почалося найгірше – теща кричала, що я сволота, а дружина шукала докази моєї зради. Дружина почала шантажувати мене дітьми, майном і зіпсованою репутацією. Але нічого з цього на мене не діяло. Це було смішно – такі її дії підтвердили те, що я правильно роблю.
Я розлучився і тепер можу робити те, що вважаю за потрібне. Я не повинен звітувати і виправдовуватися, я не повинен робити те, що я не хочу чи не можу – я вільний від чужих думок і поглядів. Я йду додому і знаю, що там мене ніхто не буде гнобити, і не буду боятися чергового скандалу. Звичайно, я залишив дружині і дітям квартиру, і щомісяця плачу аліменти; досить пристойну суму, проводжу час з дітьми, але тепер я нічого не винен дружині. Мені набридло бути хлопчиком для биття і я зняв цю ношу. А ви як вважаєте – правильно поступив наш герой? Чи варто було спробувати залагодити конфлікт в родині і поговорити з рідними?