Настя вирішила вперше в житті поступити так, як веліло її се рце — а не слухати настанови батьків. В той день її щастю не було меж

ПОЛЕЗНОЕ

— Настя, ти помідори зібрала? А перець? Чому закрутки не робиш? — Мама, я відпочину трохи, і все зроблю. -Ось зроби спочатку, а потім відпочивай. Настя втомлено кивнула. Мама в своєму репертуарі. Ні хвилини без діла сидіти не можна. Настя єдина дочка у батьків. Виховували серйозно. Сказала мама — будеш ходити в музичну школу — значить Настя піде. І не важливо, що у неї немає ні навичок, ні бажання грати на фортепіано. Пусте. Навчишся. Отримала погану оцінку в школі? Значить телевізор можна дивитися, цукерки прибиралися з вазочки, гуляти не можна. Поки не виправиш оцінку. Батько завжди погоджувався з матір’ю. Школу закінчила посередньо. Нічого не допомогло, краще вчитися Настя не стала. Та й особливо не хотілося. Все одно мама буде чимось незадоволена. Навчаючись в 11-му класі Настя почала зустрічатися з Олегом. Мама схвалила. Сім’я пристойна, батько начальник, хороший вибір для її дочки. Після школи Настя поступила в технікум, але через кілька місяців зрозуміла, що вагітна, і навчання залишила. Весілля була шикарна. Батьки Олега взяли всі витрати на себе, чому батьки Насті були дуже раді.

Ті багаті, хай розщедрюються. Після весілля Настя з чоловіком поїхали в інше місто, далеко від будинку. Наро дилася донька Оксанка. Допомагати було нікому, але нічого — Настя справлялася. До батьків приїжджали раз на рік. Олег закінчив університет, працював за фахом, і непогано заробляв. Після декрету, Настя не пішла шукати роботу, чоловік вирішив, що нема чого, грошей вистачає. Та й спеціальності не було, куди вона піде. Йшли роки. Настя постійно зідзвонювалися з батьками, влітку приїздила з донькою до них. Дідусь з бабусею любили внучку, і балували, чого ніколи не робили з Ніною в дитинстві. — Мама, я чекаю дитину. Олег радий. Каже, завжди мріяв про двох дітей, сподівається, що буде син. -Настя, ти що на старості років наро джувати? Навіщо тобі це треба? — Мені 35 років, не така я ще стара. Оксана школу закінчить і поїде, а я малюка буду няньчити, часу повно, гроші є. — Чи не вигадуй, Настя, тобі онуків вже треба чекати, а ти з малюком будеш, нісенітниця якась!

Наро дилася Оля. Здорова, міцна дівчинка. Влітку Настя приїхала з дітьми до батьків. Вони ігнорували молодшу внучку, показуючи всім виглядом, що вона небажана. Насті було прикро це бачити. Минуло 10 років. — Дочка, ми вже старенькі з батьком, слабкі. Коли ти приїдеш? У тебе совість є? — Ми з Олегом і дітьми хочемо з’їздити на море, а потім до вас заїхати. — Яке ще море? Нам ремонт потрібно в будинку робити. І город зарослий весь. По морях вони їздити зібралися … Про батьків зовсім не думаєш, бач яка стала. Думаєш, нам легко тут одним? Настя зрозуміла, що не бачити їм знову в цьому році моря. Щороку одна і та ж пісня. Чоловік уже звик, і спокійно відпускав дружину до батьків. Взявши Олю, Настя приїхала. На кожен каприз молодшої дочки, Настя чула докір від матері. — Казала тобі, не треба було залишати. Ні ж, не послухала, а тепер терпи ось її витівки і капризи. -Мама, вона ж ще дитина, і Оксана така ж була, ти просто забула … -Шпалери старі зніми, нові наклей.

Забір пофарбувати треба, огірки-помідори закатати в банки, штори випрати … Роботи непочатий край. Слабка я, мені не можна. А ти он, здорова, як кінь, допомагай давай. Мати ходила по п’ятах і вказувала, як треба все робити. І слабкості не було. Те відро не те Настя взяла, то фарбу не так розвела. Нерви Насті були на межі. Що б вона не робила, все час чула закиди. Останньою краплею став туалет. Старенький такий, що стояв в кінці двору. Його теж Настя пофарбувала — мама сказала. На спеці півдня витратила. У підсумку, мама заявила, що треба його викинути і поставити новий. Лягаючи спати, Настя зателефонувала чоловікові, і довго розмовляла з ним. На наступний день він приїхав зі старшою донькою. — Мама, тато, ми їдемо на море. Подобається це вам чи ні. Ось залишаю гроші, найміть працівників, нехай зроблять ремонт, приберуть город і закриють банки. Мені набридло.

Все, що я не зроблю — все не так і не те. Я теж людина, і нерви в мене не залізні. Я кілька років не була на морі з сім’єю через ваші закрутки. Повний підвал вже з банками, а вам все мало. Досить, набридло! Настя взяла зібрані сумки, Олег завантажив їх в машину, і вони поїхали. Слідом дивилися літні батьки. На їхніх обличчях було здивування і досада. Як так, дочка не послухалася. Ніякої поваги. Ось в їх час такого не було … Настя їхала на передньому сидінні автомобіля і слухала музику, яка звучала з динаміків. На душі у неї було легко і радісно. Вона вчинила так, як хотілося їй, а не батькам. перший раз в життя … Плаватиме, буде зіграти і проводити час з коханим чоловіком і дочками. Треба думати і про себе, адже життя одне! І батькам урок буде, що не можна так поступати з донькою, нав’язувати свої правила і не зважати на її думку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *