– Твій ведмедик, швидше за все грає з тобою в хованки, – заспокоювала Надя свою дочку Олечку, а у самої серце стискалося. Куди ж міг подітися її улюблений ведмедик? Це ж – останній подарунок від тата. В останню зустріч він подарував Олі ведмедика. – Я завжди тебе любитиму, – намагаючись стримати сл ьози, говорив Діма, прощаючись зі своєю донькою. – Днем буду приходити сонячним промінчиком, а вночі буду дивитися на тебе з зірочки. Побачиш веселку на небі – знай, що я її для тебе намалював. А замість мене поруч з тобою буде цей ведмедик. Тому нічого дивного, що з тих пір Оля з ним не розлучалася. А скільки бідоласі довелося пережити! Якось Мишка схопила сусідська собака. Його ледве вдалося “врятувати”.
Тому, коли ведмедик пропав, Надя відклала всі свої справи і кинулася на пошуки. Мама з донькою перерили в квартирі все, що могли, але клишоногий як крізь землю провалився, його ніде не було. – Може, ти залишила його в школі? – Надя спробувала заспокоїти Олю, на очах у якої виступили сль ози. – Там ми його завтра знайдемо! На наступний день Надя сама перешерстила всю шкільну роздягальню, але ведмедика ніде не було. Вчителька, бачачи, що дівчинка ось-ось розплачеться, запропонувала: – У мене є ідея! Ти, напевно, пам’ятаєш, як виглядає твій улюблений ведмедик. Намалюй його з усіма найдрібнішими деталями. Потім ми зробимо ксерокопії, і ти розвісити малюнки в парку, дворах. Ми напишемо, що ведмедика термі ново розшукує дівчинка, яка дуже його любить і сумує. І тоді він точно знайдеться.
Очі дівчинки вмить стали сухими. Вона відразу ж почала малювати свого ведмедика. Малюнок відксерили і розвісили де тільки можна. Крім того, Надя виклала його в соцмережах і написала, чому іграшка для неї дуже важлива. – Думаєш, тепер він знайдеться? – з надією в голосі запитала Оля. – Ми повинні в це вірити, – обняла її мама. З кожним днем надія, що ведмедика повернуть, згасала. Ні, люди приходили, дзвонили і навіть ведмедиків приносили. І це були не ті. Оля все більше хмурилася, замикалася в собі. Надя вже зовсім зневірилася, що іграшка знайдеться, раптом пізно ввечері, коли вже поклала доньку спати, помітила на своїй сторінці в соцмережі нове повідомлення. Писав якийсь невідомий чоловік на ім’я Роман. “Вчора ввечері біля смітника я помітив іграшкового ведмедика. Скидаю вам фото. Може, це він? ” Надя відразу впізнала ведмедика по пришитою лапі.
Брудний, пошарпаний, але це був той самий ведмедик, якого подарував Олі Діма. Вона тут же написала незнайомцеві. Роман попросив на зустріч обов’язково взяти Олю. Як же дівчинка раділа і обіймала свого улюбленця! Дорослі спостерігали за її радістю і тихо посміхалися. В той день Роман запросив маму з донькою в кафе. А потім Оля побігла на гірки і батути, а дорослі розговорилися. Надя розповіла про свого чоловіка і чому для Олі цей ведмедик так важливий.