Після смерті матері Галина стала доглядати і виховувати своїх сестер. Так і забула про своє особисте життя. Але незабаром до неї на роботу влаштувався молодий співробітник …

ПОЛЕЗНОЕ

-Не знаю, може, кому і дісталося щасливе дитинство, а у мене ні дитинства, ні юності, вважайте, не було, — говорила Галина, — рано я дорослою стала. Так вже вийшло … І справді, мати Галини, яка виросла сиротою, в 18 років вийшла заміж, і невдало. Її чоловік, любитель жінок, прожив недовго в сім’ї: загуляв з приїжджої молдаванкою і поїхав на її батьківщину, кинувши дружину і трьох дівчаток. Галині, старшої, тоді було тільки 8 років. Молодших сестер-двойняшкам по 2 рочки. Мати, і без того хвороблива худорлява жінка, працювала на двох роботах, щоб прогодувати дітей. Тож не дивно, що незабаром вона отримала інвалідність. На той час Галя вже закінчила 8 класів і стала головною опорою матері. Фактично, дівчина, будучи старшим дитиною в будинку, стала главою сім’ї. Мати кілька років була лежачою хворою. А Галя працювала, вчилася заочно, як і її молодші сестри. Для сестер Галя стала матір’ю: і порадить, і нагляне, і допоможе в навчанні. Дівчатка любили Галю, слухалися і в усьому допомагали по дому. Часом так і звали її — «мама Галя», тому що мати пішла з життя рано. Галя обіцянку матері дала — видати заміж дівчаток, влаштувати їх життя.

Про себе вона і не думала. Тільки трудилася в поті чола в будинку і на роботі, збирала сестричкам нехитре придане: постільна, ковдри та подушки, одяг, рушники. Все, як просила мати. Тому, коли обох сестричок Галя видала заміж, їй самій уже було більше тридцяти. Подумала тепер про себе, Галочка, — говорили сусідки. — Ти ж он яка красуня. Знайдеться і тобі хороший жених за добре своє серце. Галя кивала, усміхалася, але в щастя своє майже не вірила, хоча надія в серці жевріла, як і у будь-якої дівчини. Були у неї два претендента на заміжжя, але не зрослося ні в одному випадку. Коли однокласник став доглядати за Галею, як раз злягла мати. Було ні до любові, ні до сім’ї. Куди ж вона могла виїхати з ним до міста, як він пропонував в той час? Трохи пізніше з’явився один вдівець з двома дочками. Але Галі і так турбот вистачало — своїх дівчат треба було піднімати, вчилася заочно. — Чи не подужаю я таку велику сім’ю, та й любові до нього немає. А виходити заміж просто так не хочу, — подумала Галя і ввічливо відмовила чоловікові. І ось тепер, коли вона залишилася одна в будинку, на свій подив — засумувала.

Не вистачало їй сестер, все частіше плакала по матері, але ніколи не скаржилася Богу на свою долю. Приїжджали сестрички, дарували на свята постільна, рушники, натякаючи, що тепер черга приданого Галі, хоч вона і старша. А час ішов, Галя вже працювала завідуючою дитсадком. Виховувала чужих діточок, а своїх не було. Сестри чекали поповнення в сім’ях, раділи і готувалися до материнства. Але доля готувала для Галі інше. Прийшов якось на роботу влаштовуватися молодий хлопець, після армії. Вірніше, шукав він не роботу, а підробіток. Основна робота була у нього в майстерні. Оформила Галина Микиту електриком, показала дитячий сад, пригостила кави в кабінеті, поки він писав заяву. Розговорилися. Микита був холостяком. За віком значно молодше Галі, але виглядав переконливо, мужньо. У них відразу виникла симпатія один до одного, але Галю дуже бентежила різниця у віці — 6 років. Як з сестричками. Однак, хлопець почав активно доглядати за Галею. Він напросився перевірити електропроводку до неї в будинок. Заявив, що давно пора міняти, тому що біда може трапитися в будь-який момент. Галя злякалася, і погодилася на заміну проводки. Таким чином, Микита приходив до неї додому кілька днів поспіль, для роботи. Галя пригощала майстра вечерею, бесіди тривали і затягувалися до декількох годин. Микиті не хотілося йти, а Галі подобалося його присутність у неї вдома …

— Галя, не хочу хвалитися, але ж я майстер на всі руки. Батько з дитинства привчив все в будинку самому робити. Проводка вже зроблена. Але у тебе ганок ось-ось впаде. Як хочеш, а я боюся ноги зламати. Обіцяю тобі ганок нове зробити. Ти про гроші не турбуйся. Пиломатеріал мій, а чай з булочками — твій, — говорив Микита. — Дякую, Микита. Чоловіків в будинку не було у нас. Звичайно, я тут кілька запустила. Не до ремонтів було. Як мені віддячити тобі? — запитала дівчина, проводжаючи свого помічника. Микита раптом повернувся і, чи то жартома, чи то серйозно, сказав :: — Ти заміж за мене виходь. Ось і вся твоя вдячність. Мені більшого й не треба. Галя задихнулася від хвилювання, почервоніла і втекла з ганку в будинок. А Микита пішов. Його не було два дні. Під вечір п’ятниці Галя почула шум трактора і гуркіт у дворі. Вона вибігла на ганок. Микита розвантажував з товаришем дошки. Як ні в чому не бувало, він по-хазяйськи обійняв Галю і велів одягнутися — на вулиці холоднішає. Коли Микита увійшов в кухню, розвантаживши купу дощок і відправивши трактор, Галя сиділа біля вікна і витирала сльози. На плиті википає чайник. Микита вимкнув газ і підійшов до дівчини. — Я розумію, що не повинен так себе вести, прости мене. Я тут ніхто. І звати мене ніяк.

Галя схлипнула, намагаючись посміхнутися. — Я не сказав тобі найголовнішого, Галя … Я дуже люблю тебе. З першого погляду, як у клубі нашому побачив. — В клубі? Коли? — здивувалася Галя. — Ще навесні. Мучився довго, не знав, як підійти. Потім вирішив на роботу до тебе влаштуватися. Думаєш, потрібна мені сильно ця підробіток? Тільки через тебе … Ось такий хід конем. Ти тільки не жени мене. Будь ласка. І давай поженимся. Мені ніхто більше не потрібен. Ніхто. Микита сів прямо на підлогу і уткнувся Галі в коліна. Вона обняла хлопця і погладила по кучерявим чорним волоссям. -У тебе в голові тирса, — засміялася дівчина, — як у Вінні пуха. Я теж люблю тебе і мені ніхто інший не потрібен … господарюй тут. Я так втомилася завжди все робити сама. Галя нахилилася до Микити, і вони поцілувалися. Весілля грали веселу. Особливо раділи сестрички Галі. Задоволені були і батьки Микити. А про молодих і говорити нічого — світилися від щастя обидва. Незабаром у сестер Галі народилися сини. І за Галиною справа не стало. У неї народилася дочка. А назвала її Галя на честь матері — Марією. І, звичайно, на честь святої Діви, всі роки якої вона молилася за свою сім’ю …

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *