Якось я ходила на манікюр. Майже одночасно зі мною в перукарню зайшла дама середніх років – розкішна така, в білому костюмі. Дама гордовито заявила: – Я без запису, але у мене сьогодні важливий захід на роботі, терміново потрібна зачіска. Одна з дівчат-перукарів погодилася допомогти, жінка сіла в крісло. І відразу почала вередувати: – Не тисніть на голову! Акуратніше! Ви хоч щось умієте? Акуратніше, я сказала! – і так далі.
Я сиділа в трьох метрах від неї, і мені було некомфортно. Моя манікюрщиця теж оглядалася на пані і морщилась. Загалом, атмосфера в перукарні була дуже напруженою. Дівчина, яка займалася зачіскою шкідливої дами, була ввічливою і намагалася, як могла. Але та ніби навмисне провокувала: – А про цю пасму не забули? А про цю? Відповідайте, коли з вами розмовляють! Відповідайте швидко! Все це тривало близько години. Я вже розплачувалася за манікюр, коли зачіска пані в білому, нарешті, закінчилася. До того, ми всі побачили, що дівчина-перукар постаралася на славу. Але дама, розглядаючи себе в дзеркало, заявила, що результат її не влаштовує, і взагалі її чоловік – великий міський чиновник.
– Він вашу перукарню задавить перевірками і штрафами! Я платити не буду за це, і ви нічого мені не зробите! Всі очманіли. Дама вийшла з перукарні, дівчина, що робила зачіску, закрила обличчя руками і від образи розплакалася. Я теж вийшла на вулицю і пішла додому. І попереду, метрах в десяти від себе, побачила ту даму. Вона йшла, як по подіуму: горда, з високо піднятою головою. А того ранку пройшов сильний дощ, і на дорогах були величезні калюжі. І раптом якась машина пролетіла повз жінки і облила її брудною водою з голови до ніг! Ось тобі і білий костюм, ось тобі і зачіска! Від несподіванки дама скрикнула і зупинилася. Я порівнялася з нею, помилувалася на заляпаний білий костюм і зіпсовану зачіску і подумала: «А адже Бог дійсно все бачить».