Ми живемо за кордоном. Одного разу вирішила відвідати маму зі своїм коханим. І ось, що з цього вийшло

ПОЛЕЗНОЕ

Коли ми вже хотіли йти, я раптом виявила, що пакета зі сміттям ні у кого в руках немає.А стала питати, де він. І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули. Я нічого не розуміла: «Як викинули, куди? » Я зібрала близьку рідню на пікнік із шашликом. Вирішили піти в місце недалеко від маминого будинку — красива галявина з озером і невеликим ліском. Все дитинство і юність я любила гуляти там серед ароматних трав і польових квітів, купатися в озері. Прийшли на місце. Польові трави перетворилися в жорсткий високий бур’ян, багато місця випалені або закидані пластиковим сміттям. Я була так розчарована!

Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував — все таке брудне, жалюгідне … Озеро — і то помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула. З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки.

І я голосно обурювалася: як можна так загидити місце, де самі ж і відпочивають? На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести? Коли ми вже збиралися йти, я виявила, що пакета зі сміттям ні у кого в руках немає. Я стала питати, у кого він. І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули … Я здивувалася: «Як викинули, куди? » «Туди, в очерети. А що, ми самі крайні? Всі там кидають! » Я дуже сильно стримувалася, щоб не матюкатися. Дістати сміття звідти було вже неможливо — він застряг в очереті над урвищем; я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть.

Вони заслуговують потрісканого асфальту, ліхтарів без ламп, брудних вулиць, смердючих річок, злочинного уряду, жебрацьких зарплат і пенсій. Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають — хто буде їх поважати у відповідь? Це не уряд смітить на вулицях і громить дитячі майданчики. Це не президент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам. Земляки: ви самі собі створили пекло, і вам в ньому жити. Міняйтеся самі, тоді й вимагайте іншого ставлення до себе.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *