Батько пі шов з життя, коли я був ще зовсім маленьким. Матері довелося справлятися самотужки – виховувати і забезпечувати нас. Але навіть в найважчі часи вона не просила допомоги у свекрухи. Мамі довелося працювати одночасно на трьох роботах, щоб мати можливість оплачувати наймане житло, харчуватися, одягатися, дати мені освіту.
Пам’ятаю, мені було сімнадцять років, коли я працював в магазині пакувальником товарів. Я так хотів новий комп’ютер, тому старанно працював там протягом року. Але так і не вдалося зібрати потрібну суму. А якось раз я абсолютно випадково почув, як мати просила в борг гроші у свекрухи, моєї бабусі, щоб зап латити за опе рац ію. У матері в иявили гри жу.
Мама ніколи не могла накопичити грошей, завжди не вистачало. Але якщо і випадала така можливість, то вона складала гроші в “рятівну пляшку” – таку вазу-тайник. Я поклав туди все, що вдалося заробити за цей рік. Комп’ютер почекає. У мене було небагато: близько шестисот дол арів. Пам’ятаю, як радісна мама говорила бабусі по телефону, що вже не потрібно нічого займати, грошей вистачило на опе ра цію.