– Як мені тепер пояснити дітям, що бабуся більше не буде їх радувати подарунками? Я виростила двох синів. Молодший поки живе зі мною, він вчиться в Інституті. А старший уже давно створив свою сім’ю, двоє онуків у мене вже. Я кручусь як білка в колесі, так як на одну зарплату забезпечую нас з молодшим сином, ще й оплачую його навчання. В якості додаткового доходу я роблю десерти на замовлення. Буває, що навіть за гарячі страви беруся, щоб зайву копійку заробити. Однак є одна проблема – це моя невістка. Вона вимагає, щоб я онукам дарувала виключно дорогі подарунки. Чесно зізнатися, я з жа хом чекаю свят, адже вони такі замовлення роблять, що у мене ти ск піднімається. Спочатку я дарувала брязкальця і одяг, коли дітки були маленькі. Але невістку не влаштовувало якість, мовляв, чому дорожче не взяли, більш екологічні.
Ви не подумайте, я не купувала дешевку, просто на фірмові іграшки у мене грошей не було. Потім дітки почали підростати, як і їхні запити. Мені доводилося займати величезні суми, щоб купувати бажані бізіборди і музичні центри. Я намагалася з усіх сил, а як-то прийшла до них додому і побачила, що всі подаровані іграшки валяються на підлозі. Половина з них вже не працює, діти їх не цінують. А коли я запитала невістку, де планшет, який я подарувала, вона відповіла: “Він дуже простий, ми його передарували, і купили хороший”. Побачивши це клад овище іграшок, я вирішила більше не залазити в борги. Я все заощадження витратила, щоб внучата були задоволені, і ось таку подяку отримала у відповідь. Всі іграшки, куплені недавно, були розламані, брудні, розбиті. Чому невістка дозволяє дітям так ставитися до матеріальних цінностей? Чому вона не вчить їх, що це куплено за гроші, які дістаються великими труднощами? Навіщо замовляти дорогі подарунки, якщо їх чекає така доля? Я зателефонувала синові і попередила, що більше від мене подачок чекати не варто.
Можу торт приготувати або інші гостинці спекти, а покупні подарунки нехай вимагають від інших родичів. Мабуть, він відразу доповів про це своїй дружині. Вона зателефонувала мені і почала кричати: “Вам не со ромно? Невже ви не розумієте, що іграшки не вічні? Ваші діти їх не ламали? Як мені тепер пояснити дітям, що бабуся більше не буде їх радувати подарунками?”. Мої сини так не відносилися до іграшок, ламали іноді, звичайно, але завжди просили вибачення і розуміли, що це чужу працю. Батьки невістки особливо не паряться, тільки домашні продукти передають, а я чомусь повинна зі шкіри геть лізти? Можливо, я помиляюся, але на наступний день народження внучки не буду нічого купувати, тільки торт спечу. З мене досить, і так вже по вуха в боргах. Зараз на мене поллються грізні коментарі від таких, як моя невістка, але я все ж сподіваюся, що знайдуться люди, які мене зрозуміють.