Відмовляю дочку від весілля: 5 років хлопець в РАГС не поспішав, а як доньці квартира дісталася — то відразу захотів позалицятися

ПОЛЕЗНОЕ

Відмовляю дочку від весілля, на яке раптово зважився її хлопець. П’ять років без розпису жив і в ус не дув, а як дочка квартирку отримала, то щось різко він в РАГС її почав зазивати. Коню ясно, що не через велику любов. Олена вже п’ять років зустрічається зі Славком. Живуть від мене окремо, орендуючи житло. Славка з іншої області, приїхав вчитися і залишився тут. Свого житла у нього немає. У мене трикімнатна квартира, я в ній одна залишилася, але щоб жити зі мною і мови не було. Я спочатку була проти всих цих співмешканств, тим більше таких тривалих. На мій погляд, вирішили одружитися, подали заяву, тоді і з’їхатися можна. А ось це ось проживання без штампа ні туди, ні сюди. Якщо щось трапиться — ніхто нікому нічого не винен. Звичайно, я розумію, що дорослі молоді люди зараз по п’ять років за ручку не гуляють. Я ж не Марсіанка, все розумію, що таке співжиття. Але не по п’ять же років. Я б ще зрозуміла, якби вони там на щось збирали, на те ж весілля, наприклад.

Але ні, жили собі і жили без думок про завтрашній день. Спочатку запитувала дочку, коли вони розписатися думають, але вона тільки головою хитала, щоб я не лізла не в свою справу. А як це не моя справа, коли у рідної дочки Бог знає що твориться в житті. — Мам, ну не готовий Славко ще до весілля. Мені його що, на шнурочку в РАГС волочити? — Не готовий — розходьтеся. П’ять років разом з жінкою жити він готовий, а узаконити стосунки — ні. Хитрий бобер! — Відчепись, нам і без розпису добре живеться. Аргументи, що ось таке співжиття без перспектив на наступний день до добра не доведе, дочка приймати не бажала. Я теж не папуга, одне і те ж повторювати по сто раз не збираюся. Напореться, знатиме. Так вийшло, що у мене була тітка по батькові. Своїх дітей у неї вже нікого не залишилося, тому я до неї ходила іноді, допомагала в міру сил. Ну і свою квартиру вона мені хотіла відписати, але я наполягла, щоб на дочку мою зробила заповіт. Мені ж навіщо ще одна квартира?

Місяць тому тітки не стало. Два тижні тому я доньці про заповіт і розповіла. Мовляв, скоро у тебе своя квартира з’явиться, не доведеться по знімних кутах жити. Там, звичайно, ремонт робити треба капітальний, але зате своє. Дочка, звичайно, зраділа такому нежданому подарунку. Домовилися, що на тижні зустрінемося, з’їздимо в квартиру. Дочка приїхала зі Славком. Мені це якось не сподобалося. Він з якого боку тут? Ні чоловік, ні наречений, та так, дещо. Походили вони, подивилися, пошептались щось. Дочка просила їй ключі віддати, але я відмовила. Тут деякі речі вже домовилися вивезти подруги тітки. Донці вони явно не знадобляться, а людям на користь підуть. Забирати будуть днем, а дочка в цей час на роботі. Славік скривився, але промовчав. Домовилися, що як речі заберуть, я доньці подзвоню, вона заїде за ключами. На тому і розійшлися. Я була дуже незадоволена появою в квартирі Славка і як він по-хазяйськи все оглянув. Жадібно якось. Подзвонила я через кілька днів, щоб дочка заїхала ключі забрала.

А вона прилетіла радісна, рум’яна, задоволена. — Мама, у мене новини! Ми зі Славчик одружуємося, він мені пропозицію зробив! — і варто посміхається, поздоровлень чекає. А мені не до привітань. Ось спритний хлопець, відразу з козирів пішов! Поки квартири не було, він в ЗАГС не рвався, а тут квартирку побачив — і відразу зважився. — А ти чого радієш? Чи не розумієш, що він в дружини не тебе, а квартиру бере? На доньку як відро води виплеснули. Стоїть, очима кліпає. — А що ти дивишся? Сама подумай — поки ти без квартири була, він сидів собі і навіть не думав про законний шлюб. Як ти говорила? Чи не дозрів! А тут, чудо, побачив, що ти двома комірками обросла, відразу ж дозрів і пропозицію зробив. Тобі самій як, чи не здалося підозрілим це все? А вона стоїть, сльози по щоках течуть. — Навіщо ти так про нього? Просто так співпало! Він би й так покликав. — А що ж не кликав? Тобі зараз щастя очі заступає і любов. А якщо по правді, то він таки не телепень, відразу взяв бика за роги. Ви розпишіться, а ти потім квартирку вже в шлюбі оформиш і буде у вас спільна власність. А там розлучиться він з тобою, тоді і половину квартири зажадають. Залишишся біля розбитого корита.

Дочка хитає головою і примовляє, що я не права і Славчик її любить, і ніколи з нею такого не зробить. Мені її шкода, звичайно, так ілюзії розбивати, але краще вже зараз, ніж потім. — А давай так: квартиру ти на мене оформлюй, у мене крім тебе все одно спадкоємців немає, після мене все твоїм стане. Тут і подивишся, тебе Слава любить або квартиру. Жити я вам там не забороняє, але так ти хоч при майні залишишся. Дочка запально сказала, що я можу взагалі собі цю квартиру залишити, а вони зі Славою наживуть. Я чомусь в це не дуже вірю. Загалом, домовилися на моїх умовах. Я спробувала взагалі її від весілля відрадити, але там же любов! Думаю, що Слава і без мене весілля скасує. Поки тиша, донька не дзвонить, нічого не розповідає. Не знаю, сказала вона Славі про квартиру або побоялася. Аби він не переконав її квартиру все-таки на себе оформити, а то залишиться ж з розбитим серцем і пустим гаманцем. Але тут вже зате урок на все життя буде. Хоча і не хотілося б, звичайно, таких уроків …

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *