У свекрухи просто закінчилося терпіння. Вона покликала мене з чоловіком, і ще середнього сина з дружиною, щоб допомогли виселити племінників, зібравши їх речі.

ПОЛЕЗНОЕ

Ох і ляпнула я на свою голову. У свекрухи просто закінчилося терпіння. Вона покликала мене з чоловіком, і ще середнього сина з дружиною, щоб допомогли виселити племінників, зібравши їх речі. Вони бунтували, але проти нас не попреш. Тітка Стефка як почула, одразу з області примчала. Орендувала для хлопців квартиру. А ми ще довго вичищали квартиру свекрухи від «порядних» племінників … У мами чоловіка є молодша сестра, різниця у віці в них майже п’ятнадцять років. Я давно заміжня, рідні брати чоловіка одружені, а двоюрідні недавно закінчили школу. Дзвонить якось свекруха, розповідає: дзвінок у двері, вона відкрила, на порозі двоє дітей, які тільки-тільки школу закінчили. Жити приїхали до улюбленої тітоньки.

Заздалегідь ніхто ні про що не домовлявся. Лише одного разу, давним-давно, коли мама приїжджала в гості до своєї сестри, там була обмовка: — Завершать школу, в місто треба хлопців відправити. А там у нас тільки ти! Чомусь тітка Стефа вирішила, що мамине мовчання у відповідь на ці слова означало повну згоду на проживання недавніх школярів. — Ну не чужі, нехай залишаються, — вирішила мама, але поставила племінникам умову: чистота і порядок в квартирі. — Ні копієчки я не візьму за проживання, але за чистоту питати буду. Мені вистачило: сама трьох хлопчиків виростила, намилась посуду, напралася шкарпеток. Її втому можна зрозуміти: що мій чоловік, що його брати — як би сказати, щоб не образити? Вони до роботи в будинку не годяться, все в свого тата: ні лампочку поміняти, ні полку прибити, можуть хіба пропилососити — але навіть в цій справі примудряються в проводі заплутатися. І якщо раніше з ними мучилася мама, то тепер ця нелегка доля лягла на наші плечі — мої і моїх сестер по нещастю. Боротьба йде з перемінним успіхом. Наприклад, мій чоловік вже може помити посуд, переставши вважати це подвигом.

Залишилося подолати упередження проти пральної машини і навчити готувати. Безкоштовне проживання в обмін на чистоту — цілком пристойна угода. Юнаки не впоралися. Тоді мама запропонувала раз в тиждень викликати людей, які за гроші зроблять, але тітці Стефі стало шкода грошей: — Самі! Вони всі будуть робити! Вони у мене охайні хлопці! Не звикли ще у тебе, освояться і все буде добре. Ти тільки говори! Навіщо гроші витрачати, якщо хлопці у мене рукасті? Тітка переплутала слово «рукасті» зі словом «дві ліві» до побуту племінники виявилися не пристосовані взагалі ніяк. Що дивно: село ледарів не любить. Маминого терпіння вистачило на три тижні, потім вона задала питання ребром: оплата прибирання або виселення. Але тітка Стефа знову придумала вихід із ситуації без відчутних фінансових витрат: — Я сама буду приїжджати! Приїжджати і наводити порядок! Мама погодилася. Але у тітки то поїзд не їхав, то боліло що-небудь, то чоловік в загули. За два місяці двоюрідні братики чоловіка так запаскудили квартиру, що у мами почався нервовий тик.

Прозвучало останнє китайське попередження. — А ти чому мені все вимовляєш? Скажи їм! — обурилася тітка Стефа, забувши, що правила проживання були озвучені близнюкам кілька десятків разів. — Набридла! Все тобі не так! Вони у мене чоловіки! Чого ти від них хочеш? «Чоловіки» весь цей час дружно пирхали і реготали, коли їх просили піднімати обідок унітазу, роззуватися на килимку біля вхідних дверей або мити за собою посуд. — Нічого я від них не хочу! — нарешті розсердилася мама і почала збирати племінникам речі. Довелося їй допомагати. Приїхали ми з чоловіком і середній дівер з дружиною. Поки наші чоловіки допомагали двоюрідним родичам знайти вихід з квартири, ми взялися за прибирання — не кидати ж було маму наодинці з безладом.Тітка Стефа своїх дітей в біді не кинула — зняла їм кімнату за п’ять тисяч гривень на місяць.

А з сестрою, через нещасніх хлопчиків, вона вирішила не спілкуватися. Хоча, по суті, оплата послуг прибиральниці раз в тиждень виходила б на меншу суму. Спеціально пошукала в інтернеті: якщо знайти приватника, наприклад матуся в декреті або сусідку, то і дешевше можна було домовитися. Мама майже рік живе одна. Але до сих пір знаходить сліди присутності близнюків: фантик від шоколадки в стику крісла, недопалок на балконі, носок між комодом і стіною. Ось такі «охайні хлопчаки». Про всяк випадок, щоб ще хто-небудь не приїхав, вона всіх сільських обдзвонила і повідомила, що ми з чоловіком і дитиною живемо у неї, і місця немає. А то у її троюрідною сестри дочка в цьому році школу закінчить. Хіба мало чого їм на думку спаде.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *