Ліда недавно свекруху похов ала і дуже плакала. Хоча не було у неї зі свекрухою хороших відносин. Взагалі відносин практично не було.Свекруха жила в селі. Вона все життя там жила. А Ліда з чоловіком – в місті. На початку подружнього життя Ліда пару раз їздила в село до свекрухи – познайомитися. Налагодити контакт. Тим більше, на весілля матір чоловіка не приїхала – щось пробурчала про худобу, яку не можна залишити, і поклала трубку – тоді з поштамту дзвонили, тільки там був телефон.І потім, при візитах в село, свекруха поводилася холодно. Годувала, напувала, але все мовчала і за столом общим не сиділа майже – поралася по господарству. І випивала дуже. Так, ось так все було. Вип’є пару стаканчиків і знову за роботу. Похмура працьовита п’яниця. Вона одна жила.
Ну, Ліда і не стала їздити. Що там робити, якщо тобі не дуже раді? І нудно в селі. Вона передавала подарунки з чоловіком, коли він їздив до матері. А свекруха передавала картоплю, м’ясо, молоко, сир. Дитина наро дилася. Свекруха особливо в село онука не кликала. Сказала синові: тут річка і колодязі. Корови і свині. Піч. Раптом я не пригляну за онуком? Передай йому, що бабуся його сильно любить. І сир зі сметаною передай.Ось тільки один раз вона сказала про «любить». І все. Так минуло дванадцять років! Начебто все нормально. І навіть добре – свекруха не лізе, не повчає, не ображається, мало уваги. Сама не лізе і до себе не кличе. І життя йшло добре. Сім’я багатіла, Костік ріс, відносини прекрасні, у відпустці весь світ об’їздили. Нема на що ображатися і скаржитися.
А недавно свекруха захв оріла важко. І Ліда з чоловіком і Костиком поїхали в село. До похмурої і відлюдною свекрухи Приїхали, а вона вже лежить, блі да, і ва жко дихає. Покликала Ліду і Костіка. Постаралася сісти, завалюючись набік. Обняла однією рукою невістку, інший – переляк аного онука.Застогнала від бол ю і сказала: «Ліда, ти пробач мене. Я погана і життя моє погане. Я п’яницею була. І жила важко. Прокляття на мене, мати мене прок ляла давно ще. Вона ненормальна була, потім напилася і замерзла на сме рть в лісі. Я не хотіла заважати. І я не хотіла вам собою шкодити. Я ж люблю вас сильно, ось і берегла від себе і своєї страш ної життя. Живіть, дітки, добре. І мене вибачте. Накопичені гроші в шафі лежать, під білизною. Милі ви мої ».
І померла вночі. І Ліда сильно плак ала. Тому що це теж любов – не шкодити собою. Чи не заражати нещастям. Чи не шукати допомоги. Хоча це так сумно, що серце розривалося – на трюмо всі фотографії … під білизною гроші залишені. І стаканчик горілки з шматочком хлібця на столі …