Суботнього ранку до мене в перукарню зайшла жінка, років так 50-й на вигляд. За попереднім записом, звичайно. У суботній день у нас клієнтів особливо багато, адже це – час весіль.Марія відразу звернула на себе увагу всіх відвідувачів, адже прийшла в нетверезому стані, і це при тому, що було ще зовсім рано.- Не дивіться так осудливо на мене, як мої дочки, – сказала моя клієнтка і села в крісло.- Зробіть мені таку зачіску, щоб він подивився, і зрозумів, кого втратив.Так, дійсно було дивним побачити вранці не зовсім тверезу жінку, але я і не думала дивуватися, тому що роботи було багато. Але Марія не замовкала, їй потрібно було виговоритися.
«Сьогодні весілля у моєї, тобто нашої дочки. І, уявляєте, він хоче приїхати, з нею! І це після того, що вони мені обидва зробили. Знаєте, якби мені хтось колись сказав, що таке буде зі мною, ніколи б не повірила.Я вийшла заміж рано, у вісімнадцять років. Народила двійку чудових дівчат. Петро, мій чоловік, у мене був просто ідеальний, все навколо заздрили. А коли ми ще й грін-карту виграли і в Америку виїхали, то я вже й зовсім була на сьомому небі від щастя.Думала, що так завжди буде. У мене було все, я була абсолютно щасливою жінкою! Але сталося таке, на що я й не сподівалася.
В Америці ми обидва відразу знайшли хорошу роботу. Допомогла нам наша давня знайома, емігрантка з України, яка вже років двадцять жила в Америці. І оселилися ми по сусідству.У чужій країні ми дуже швидко відновили нашу стару, ще юнацьку дружбу (Ірина була моєю однокласницею і кращої шкільною подругою).У нас з чоловіком все було добре, а дочки просто рвалися в Україну, тому що там на них чекали улюблені. Любов долала над здоровим глуздом у моїх дівчат все більше. І в один прекрасний день вони заявили мені, що назавжди повертаються в Україну, що ця Америка їх дістала і все таке. Сперечатися не було сенсу, вони поїхали, а ми залишилися удвох.І тут я стала помічати, що мій чоловік став якимось іншим, чужим. Коли було багато клопоту з дітьми, я якось цього не помічала, а зараз, коли ми залишилися вдвох, я виразно відчула, що не потрібна своєму чоловікові.
І, як виявилося, не помилилася. Мій чоловік вже давно крутив роман з моєї американської «кращої» подругою.
Це не була звичайна короткометражна інтрижка, у них, виявляється, любов. Як він себе потім виправдовував, закохався в неї, як хлопчисько, жити без неї не може.- А як же я? Що мені тепер робити? А що ти? Ти прожила щасливе життя, двадцять років купалася в сімейному щасті, тоді як Ірина двадцять років чекала свого. І дочекалася. Я дуже хочу бути з нею, піклуватися про неї, зустріти з нею старість. Одне лише шкода, що діток у нас не буде, але я постараюся зробити все для того, щоб вона була щасливою.Після цього я зібралася, і слідом за своїми дівчатами повернулася в Україну. Один Бог знає, що мені довелося пережити. Офіційною версією для цікавих родичів стала версія, що повернулася я з-за дітей, треба ж за ними комусь дивитися. А сама, тим часом, прикипіла до чарки. Мені так легше; таким чином, я про все забуваю.
Дочки мене засуджують, соромляться. А я їм кажу: – Ось доживете до моїх років, переживете те, що я пережила, тоді і поговоримо з вами.Так що робіть красиву зачіску, щоб я не зганьбилася перед своїм чоловіком, і щоб перед гостями виглядала не гірше, ніж «подруга» моя ”.Марія пішла. Після неї у мене ще був насичений робочий день. Але ввечері я знову згадала Марію, і її історію. Подивилася на свого чоловіка, подумала, що ніхто від цього не застрахований. Ніколи не знаєш, що тебе чекає далі.