Робота мого сина пов’язана з відрядженнями і роз’їздами, а я завжди переживала, що він так і промотає все життя в поїздах і літаках з кінця в кінець країни.Після однієї з поїздок я стала помічати в сина зміни, а потім він і сам зізнався, що в одному місті зустрів жінку, яка йому сподобалася. Поки нічого певного в їх відносинах не було, але все ж …Я, природно, всіляко заохочувала знайомство, і поступово вивідала у нього подробиці. Обраниця вже мала невдалий досвід сімейного життя, але це мене не засмучувало, як і те, що вона була трохи старше мого сина.У подробиці її розлучення я не лізла, головним я вважала те, що з першим чоловіком вони не нажили дітей, а значить, не буде додаткових проблем, якщо син на ній все-таки одружиться.
Через пару місяців син познайомив мене зі своєю Танею. Вона мені сподобалась. Приємна в усіх відношеннях, ми швидко знайшли спільну мову, і ще до весілля досить тісно спілкувалися.Коли невістка завагітніла, я здувала з неї пилинки і намагалася нічим не обтяжувати. Вона навіть сміялася і говорила, що відчуває себе кришталевою вазою. Трохи мене збентежило те, що під час вагітності Тетяна поводилася якось аж надто впевнено, ніби колись вже проходила всі перипетії свого цікавого положення. Чи не боялася вона і пологів, говорила, що це нормально для жінки – народжувати.І ось в нашому будинку з’явився чудовий онук. Таня дійсно народила без проблем, подарувавши нам здорового і активного малюка.
Коли нашому Дмитрику було вже два місяці, я випадково натрапила на медичну книжку Тетяни, і не змогла втриматися, щоб не ознайомитися з її вмістом.Перше, на що я натрапила, відкривши книжку майже з кінця – фраза «повторні пологи». Обстеживши сторінки ближче до початку, я з’ясувала, що Тетяна народжувала вдруге, звідси і була її впевненість. Першого малюка вона народила з вродженою патологією, і відразу від нього відмовилася, про що був запис лікаря пологового будинку того міста, звідки приїхала до нас невістка.В той же день я поговорила про це з сином. Він відповів, що дружина йому розповідала історію з відмовою від дитини, і попросила не з’ясовувати стосунки з нею далі. Я запитала про долю малюка, якого залишила мати, і тут син мене просто приголомшив.
Виявляється, сина забрав із пологового будинку батько, перший чоловік Тетяни. Він подав на розлучення, коли дізнався, що дружина відмовилася від сина, не порадившись з ним.На щастя, всі проблеми зі здоров’ям були вирішені протягом декількох років. Тато доклав для цього багато сил і вийшов з тієї ситуації переможцем. Як могла мати так ось просто поставити розчерк і забути дитину, в моїй голові не вкладалося.Чи не вкладалося і то, як ми тепер будемо спілкуватися? Знаючи про її вчинок, я не зможу тепер так само невимушено підтримувати розмову і робити вигляд, що нічого не сталося. Боюся, що доведеться все ж порозумітися з невісткою, незважаючи на прохання сина.