Він був на 2 роки старший неї. Дізналася про це в лікарні

ПОЛЕЗНОЕ

Він був на 2 роки старший неї. Дізналася про це в лікарні. — Я не хочу, щоб його судили .. — Але ж твої ноги, Ліна, — зітхнула мати. — Він ненавмисно. Не хочу ламати йому життя .. Батьки думали — зізнатися доньці, чи ні, про вчинок Саші. А потім, він прийшов до неї в лікарню.Сонячний зайчик стрибнув на підвіконня. Звідти пострибав по стіні. Ліна не знала, хто цей бешкетник з будинку навпроти, який дражниться з нею.Коли дні ставали похмурими, вона сумувала за сонячними зайчиками. Їхала в інвалідному візку до вікна, відкривала, дивилася на сірі небеса, випрошуючи крапельку просвіту.Вона любила вітер, який «забігав» через відкрите вікно в кімнату. Коли він грав з її довгим волоссям, a Ромка клацав фотоапаратом. Недавні фото … які вони красиві! А ці, «дощові», з ромашковим вінком на мокрому волоссі …Тепер ні Ромки, ні нових фотографій … все залишилося в минулому. Вона дивиться на світ з висоти дев’ятого поверху. Після роботи і у вихідні батько бере її на руки і вони з’їжджають на перший поверх, де чекає з коляскою мама. І всі троє гуляють до пізнього вечора в парку …Хлопчисько, мотоцикл якого «занесло» на узбіччя, де йшла Ліна, був на два роки старший за неї. Дізналася про це в лікарні.

— Я не хочу, щоб його судили, — сказала батькам.- Але ж твої ноги … він травмував тебе, Ліна, — зітхнула мати.
— Він ненавмисно. Не хочу ламати його долю в двадцять два роки.Її кривдник згодом прийшов y лікарню з букетом айстр і забавним ведмедиком. Переминався з ноги на ногу, тримаючи іграшку за вухо.- Я вибачила, — сказала тихо.Айстри пахли сонцем і терпкуватим медом, який не встигли спити втомлені від спеки бджоли.- Це мої улюблені квіти.- Тобі дуже боляче?- Я не знаю, чи буду ходити.- Ти справді на мене не сердишся?- Хіба від цього стане легше?- Як тебе звати?- Саша …… Ромка, її коханий, подзвонив, запитав, як здоров’я, зіслався на зайнятість. У лікарню неприйшов. Потім дзвонив ще.- Ромка, не змушуй себе спілкуватися зі мною. Я все розумію…Він промовчав. І більше нічого.Вона не могла звикнути до своїх чужих ніг. Лікарі обнадіяли: шанс є, але потрібна ще одна операція. А, може,і не одна.Батьки збирали гроші. Леся, найкраща подруга, почала працювати волонтером: просила допомоги y знайомих і своїх однокурсників. І віддала всю свою заначку. А ще друзі стали приносити їй тексти для перекладів. І гроші якісь капнуть, і поганим думкам в голову лізти ніколи. Та й англійську тепер треба вчити самостійно — в вузі взяла академку …

Сонячний зайчик стрибав по кімнаті. Ліна помахала рукою через вікно незнайомому хулігану …Батьки про щось тихо розмовляли на кухні. Коли Ліна під’їхала до дверей, замовкли. З питанням глянула на обох.-Дочка, готуйся до операції, — сказала мати. — Лікарі повинні призначити дату.- Дорого?- Не хвилюйся, гроші є, — заспокоїв дочкуа батько.- Позичили?- Ні, трохи своїх маємо і добрі люди допомогли.Її кривдник знову прийшов в лікарню. З букетом блідо-рожевих троянд і з ведмедиком.Ліна посміхнулася:- Ще один ведмідь.- Це — ведмедиця. Ніка- А чому Ніка?- Тому що Ніка значить «перемога». Ти ж переможеш?- Як ти дізнався, що я тут?Саша усміхнувся у відповідь.
Коли Ліна повернулася додому, в кімнату знову застрибнув сонячний зайчик …Її ноги ставали більш слухняним. Лікар під час чергового огляду пожартував:- Скоро, красуня, ходитимеш на чотирьох ногах. Я про милиці. А на своєму весіллі будеш танцювати на двох.Весілля … на днях Леся сказала, що Ромка збирається одружитися. Від цієї новини болить до сих пір.- Не сумуй, — втішала подруга. — Ненадійний він. Справжні хлопці та чоловіки від коханих не відмовляються, коли важко. А Ромка просто втік. Навіть y лікарні не відвідав тебе. Здається, в сімейному житті він буде таким же. Тікати від найменшої проблемки.Нарешті Ліна зайшла в ліфт, як говорив лікар, на чотирьох ногах. Батько з матір’ю хвилювалися, підтримували. Кожен крок болить. Але вона ходить! Ходить! Незручні милиці вдавалися крилами.

Тепер вона сиділа на лавці разом з місцевими «всезнайками». Слухала плітки про всіх і вся. Аще»всезнайки»переймалися її здоров’ям і раділи, коли Ліна почала виходити з дому без допомоги батьків.- Вітання! — почула позаду себе.- О, Сашка! Що ти тут робиш?- Йшов повз. Як ноги? Поки що ходжу на чотирьох.- У мене є час, давай, підемо в парк. Зможеш?- Спробую. Не знаю тільки, чи встигнемо дорогу перейти, поки буде горітисвітлофор.Перед світлофором Саша сказав:- Тримай милиці, я перенесу тебе.- Ні-ні, не …Він обережно взяв Ліну на руки і поніс через дорогу. Їм посміхалися перехожі.Саша почав часто з’являтися в їхньому дворі. «Всезнайки» ні про що Ліну не питали. Однак серед себе вирішили: він любить її, вона його, ймовірно, також.Ліна розповіла Сашкові про сонячного зайчика. Як сумувала за ним y похмурі дні.- Справді?- Той зайчик … він був для мене чимось таким … коли він з’являвся, ставало світліше на душі. Він був, ніби щось живе, містичне …Батьки гадали: зізнатися доньці, чи ні, що Саша — їхній сусід, живе в новому будинку навпроти. І що це він і його батько, який має власну справу, допомогли з грошима на операцію. Порадившись, вирішили поки нічого не розповідати. Зрештою, хлопець просив їх про це.Ліна змінила милиці на паличку.- Ще трохи терпіння і будеш бігати на побачення, — жартував лікар.
Літо купалося в серпневому дощі. Нарешті виглянуло сонце. Ліна чекала: ось-ось в кімнату заплигне сонячний зайчик. Але його не було. І Саші майже тиждень не було.- Ліна, ти закохалася! — сплеснула в долоні Леся. — Якщо чесно, він набагато краще Ромки.

— Сашка просто шкодував мене. Провину відчував. Мабуть, y нього є дівчина, a він витрачав на мене багато часу.- Не дури себе, подруга. Бачу ж, закохалася …Припарило полуденне сонце і розігнало «всезнайок» додому. Ліна любила спеку, тому залишилася сидіти на лавці.Хтось пустив сонячного зайчика їй в очі. Заплющила очі. Аж сльози потекли.
— Вітання!Саша стояв з маленьким дзеркальцем, з якого вистрибували сонячні зайчики, і з букетом різнокольорових айстр.- Так це ти … це був твій зайчик?-Мій, — посміхався хлопець. — Я живу в будинку навпроти. Ліна, ти … подобаєшся мені. Ще тоді, в лікарні, я …Ліна однією рукою спиралася на паличку, а іншою обняла Сашку.З чийогось вікна лунала повільна музика.- Запрошую вас до танцю, — сказав. — Раз-два-три, раз …Вони танцювали. Ліна з паличкою. Саша однією рукою підтримував дівчину, a в другій тримав букет, який від хвилювання забув віддати.
«Всезнайки» визирали з вікон. Розчулено зітхали … Кортіло поділитися новиною, яку знала кожна

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *