Словом так, невістонька Я хочу дати тобі вибір

ПОЛЕЗНОЕ

Словом так, невістонька! Я хочу дати тобі вибір: або ти віддаєш мого стаpшого онука його законному батькові, або я на тебе в усі інстанції поскаржуся, і тоді не матимеш вже обох!- Звичайно ж, ми забрали у неї дитини! Що вона може йому дати, крім злиднів? — Надія Андріївна зарозуміло підняла красиво окреслені брови.- Так якщо все так погано, чому ви тільки стаpшого забрали? Чому молодшого залишили з матір’ю? — манікюрниця Галя навіть перестала фарбувати нігті своєї постійної клієнтки.

— Та що ти, Галочка, він ще занадто малий! Його ж потрібно і в дитячий сад водити і якщо захворіє — сидіти з ним, лікувати. Та й стежити за ним потрібно більше! А Санька вже великий. Він і в школу сам побіжить, і поїсти собі розігріє, та й погуляти можна одного випустити! Зате моєму синові гроші не потрібно платити!- А що ж Олена? Як вона буде одна дитини піднімати? Ви ж говорите, що вона бідна!- Нічого! Це вже не наша турбота! Треба було головою думати раніше!Оглянувши свій свіжий манікюр, Надія Андріївна недбало кинула на стіл гроші і кинула через плече:
— Запиши мене на двадцятий! — покинула салон.

Галка з огидою взяла оплату за свої послуги і швидко кинула їх в ящик столу. Вона не розуміла позицію Надії Андріївни по відношенню до своїх онуків. У чому діти чому винні?Олену, невістку Надії Андріївни, Галя знала ще зі школи. На відміну від Галки, Олена добре вчилася і після школи вступила до інституту, чим невимовно обрадувала свою матір — тиху хворобливу жінку.Мати Олени все життя пропрацювала на хімічному заводі, як і батько. Батька не стало, коли Лена тільки-тільки пішла в школу. Мати і дочка ледь зводили кінці з кінцями, але ніколи не скаржилися на свою долю. Згодом, від важкої роботи, мама Олени і зовсім злягла. Дівчині довелося влаштовуватися мити під’їзди після інституту.

В свого майбутнього чоловіка, Антона, Олена закохалася з першого погляду. Йому теж сподобалася симпатична лагідна дівчина. А ось його батькам немає. Чи не таку невістку хотіла собі Надія Андріївна. Про що постійно нагадувала синові.- Ну подивися ти на неї! Ні кола, ні двора! Навіщо тобі такі родичі?Але Антон не слухав матір і незабаром молоді побралися. Через рік з’явився перший син, а через чотири ще один. І тут Антону набридло грати в сім’ю — він загуляв. Гуляв практично не ховаючись. А чого боятися? Куди піде Леночка з двома дітьми? Кому вона потрібна? Тещі на той час уже не було — так що ніякої підтримки у його дружини не було. Але Антон помилився. Дізнавшись про невірність, Олена тут же подала на розлучення і, забравши дітей, виїхала в квартиру, де колись жила з матір’ю.
Такий розклад сильно не сподобався Надії Андріївні: як так? Якась дрібнота покинула її синочка! Перед людьми показати характер вирішила? Нічого не вийде! І активно почала діяти.

В один прекрасний день вона стояла на порозі квартири невістки і всім своїм виглядом показувала, як їй не хочеться тут перебувати.- Словом так, невістонька! Я хочу дати тобі вибір: або ти віддаєш мого стаpшого онука його законному батькові, або я на тебе в усі інстанції поскаржуся і тоді не матимеш вже обох!На подив Надії Андріївни, Олена без слів зібрала стаpшого сина і, трохи з ним пошептавшись, підвела його до бабусі. Тієї нічого не залишалося робити, як взяти хлопчика за руку і, клянучи мати-зозулю, везти його до себе додому.Антон такого розкладу не зрадів. Йому ніколи було займатися сином — у нього була нова любов, яка вимагала походів по ресторанах і клубах.- Надія Андріївна? Можу я поговорити з вашим сином? — На порозі стояла жінка в діловому костюмі зі строгим виразом на обличчі.

— А в чому, власне, справа? — злякалася Надія Андріївна.- А справа в невиконанні їм його прямих обов’язків! — відрубала жінка і, не питаючи дозволу, пройшла в квартиру. — Де кімната дитини?- А ви, власне, хто? — схаменулася Надія Андріївна.- Я представник органів опіки. До нас надійшла скарга від класного керівника вашого онука. Мало того, що дитина зовсім перестав вчитися, так вона ходить в брудному одязі, від нього пахне не так, як належить і він краде їжу у дітей! Ви що його не годуйте?- Не може бути! Ви говорите про якомусь іншому дитині! Наш не може бути тим, як ви описали!- Чому це?- Тому що у нас пристойна, забезпечена сім’я ..- Чи не піклуватися про дитину! Коли ви в останній раз робили з ним уроки?- Так він вже великий — повинен сам!- Великий? У другому класі? Коли він жив з матір’ю — він навчався тільки відмінно! А зараз ледве-ледве на витягує! Чому ви не даєте дитині грошей на обіди? Ви ж забезпечена родина! Вам що, шкода дитині грошей на обід дати?

— Я … я просто не знала …- Ще б! На зборах батьківських ви не буваєте, на телефонні дзвінки не відповідаєте, шкільним життям онука зовсім не цікавитеся! При матері такого не було!В цей час в квартиру зайшов хлопчик. Надія Андріївна подивилася на нього і усвідомила, що цей замурзаний, в брудному одязі хлопчик — її онук. «Боже мій! Яка ганьба на нашу голову! Ну треба ж! А все ця винна! Могла б і навчити сина стежити за собою! Що тепер про мене подумають люди? «- Взагалі, даю вам місяць: якщо ситуація не зміниться — будемо позбавляти вашого сина батьківських прав! — відрубала інспектор і вийшла з квартири.Увечері Надія Андріївна металася по вітальні і заламувала руки.
— Ну чому? Чому ти не простежив, щоб твоя дружина навчила дитину доглядати за собою? Чому я повинна цим займатися? Він що сам помитися не може? Випрати чи? Мені зовсім ніколи з ним возитися!

— А навіщо ж ти тоді його від Оленки забирала? — парирував Антон.- Щоб показати, що вона ніхто і звати її ніяк! Що вона не гідна доглядати за нашим спадкоємцем!- А мені теж колись їм займатися! Я взагалі завтра відлітаю до Туреччини! Як хочеш щось і повертай його Олені!Рано вранці в двері квартири подзвонили. Дівчина відкрила двері і посміхнулася: на порозі стояв син.- Ну як ти? — погладила вона його по маківці.- Нормально, ма! Тепер у них точно не виникне бажання нас розлучати!- Ну і слава Богу! — Лена швидко занесла речі сина в квартиру.Завдяки інспектору органів опіки, Олені вдалося подати на аліменти, які Антон сумлінно виплачує.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *