” Синові прибиральниці нізащо не стати директором ”, – кричала вчителька на Павла. Але коли через 20 років всі прийшли на зустріч випускників – жоден з нас не зміг сказати і слова …Був у мене однокласник по імені Пашка. Такий славний хлопчина. Навчався старанно, хоча відмінником ніколи не був. Але особливо любив Пашка математику. Його постійно відправляли на різні районні олімпіади. Паші вдавалося навіть займати гідні місця.Мама Пашки працювала в нашій школі прибиральницею. Павлик нерідко допомагав матері після уроків. Він допомагав їй мити підлогу, стіни і носив воду. Однокласники спочатку підколювали Пашку, але він не реагував. Пізніше однокласники стали шанобливо ставитися до допомоги Пашки і самі часом допомагали його мамі по дрібницях.
Викладала у нас в школі і Роза Йосипівна. Вона вела у нас біологію. Діти не злюбили цю особу з першого уроку. За очі школярі прозивали її Роза-Йося або ж просто Йоська. А все тому, що вчителька була досить поганою і меркантильною. Вона завжди була ввічлива з дітьми заможних батьків, але зневажливо ставилася до всіх інших. Від Йоськи страждали багато. Але особливо діставалося Паші. Варто було йому не довчитися уроки або погано підготуватися до контрольної, як Роза-Йося піднімала його на сміх. Йоська постійно твердила, що Пашкіна доля визначена. Вона постійно о6зивала хлопчика бездарем. Вона стверджувала, що такі як він – відходи суспільства.
А один раз при всьому класі заявила хлопчикові, що синові прибиральниці ніколи не судилося стати директором. Аналогічно, як і дитина директора ніколи не опуститься до рівня прибиральника. Павлик намагався не звертати на це увагу. Спокійно закінчив школу.Через 20 років наш клас зібрався на зустріч випускників. Звичайно ж, прийшов на зустріч і Пашка. Прийшли на зустріч і деякі з наших колишніх вчителів, була і Йоська. Хоч вона і неабияк постаріла, проте анітрохи не змінилася. Ледве переступивши поріг кафе, вона тут же почала розпитувати у колишніх учнів, хто чого домігся в дорослому житті. Не оминула увагою і Пашку.
“А ти Павлик як? Хоч не підлоги миєш, я сподіваюся ” – уїдливо запитала вчителька.«Ні, я будую будинки» – спокійно відповів Павло.”Зрозуміло, будівельником працюєш! Що ж, непогано» – не вгамовувалася Йоська.”Це не зовсім так. У мене своя будівельна фірма. Я являюсь її гендиректором ”.І тут обличчя Йоська просто змінилося. Вона не могла підібрати слова і зв’язати їх воєдино. Вона буквально заніміла. Але нищівний удар Пашка завдав їй, коли Роза Йосипівна відправилася додому.Пашка дав розпорядження своєму особистому водієві відвести її додому. Ви б бачили її обличчя, коли вона сідала в Мерседес класу люкс. Йоська була куди похмуріше хмари.Ніколи не можна судити людей і зневажати їх за те, що вони багатші тебе. Життя все розставить по місцях.