Подружжя ненавиділи молодшого сина, а старшого просто обожнювали. Як же склалася їхня доля?

ИНТЕРЕСНОЕ

Іван народився на рік пізніше Аристарха. Він, можна так сказати, виявився випадковим. Його мамі вистачало клопоту зі старшим сином. Вона навіть хотіла зробити аборт, у чому її чоловік тільки підтримав, але на огляді гінеколог сказав, що краще залишити дитину, тому що будуть проблеми по здоров’ю. Жінка погодилася, але після народження не злюбила хлопчика. Та й самі пологи були болючими, що ускладнило відношення матері до дитини. Навіть з ім’ям батьки не стали паритися, як з первістком — і назвали просто Іван. Вони купили нове ліжечко, правда не йому, а Аристарху. Мама навіть не могла дивитися на малюка, який посміхався і весь час тягнув до неї свої маленькі ручки — на неї накочували спогади про важкі пологи і болі.

Тому з дитиною сидів тільки батько, який був цьому не радий. Чекати уваги батьків доводилося довго, тому що батьки часто з’ясовували чия черга йти його заспокоювати. Згодом мама відійшла і займалася малюком. У такі хвилини Іван був щасливий, але мати знову могла піти в себе і розплакатися. Він в глибині душі розумів це, але все ж любив маму і був завжди спокійною і ласкавою дитиною. Йшли роки. Аристарх ставав примхливою і розпещеною дитиною, і влаштовував істерики з будь-якого приводу. Цьому іноді радів Ваня, тому що старі іграшки, якими не хотів грати старший, віддавалися молодшому.

Першою іграшкою був пошарпаний ведмедик без лапи. Хлопчик мирився з тим, що його не дуже люблять — і сприймав це як належне. Ріс добрим, сильним хлопчиком і вважав саме себе старшим, тому що був більший — справжній богатир. На дитячому майданчику він часто доглядав за примхливим Аристархом і в душі дуже любив старшого брата, брав все витівки і провини на себе. У школу вони пішли в один клас — так вирішили батьки. Сиділи за однією партою, але ніхто не міг подумати, що це два брата: один був одягнений з голочки, інший — в запраному одязі. Дві протилежності однієї сім’ї. Батьки недолюблювали молодшого сина, а старшого обожнювали. А через кілька років сильно пошкодували про це. Аристарх часто потрапляв в неприємності.

Одного разу Ваня побачив, як за поворотом брата дістають хлопчаки з паралельного класу. Не став з’ясовувати стосунки, він, на голову вище всіх, влетів у натовп пацанів і витягнув Аристарха. Але той відразу ж втік — і Іван залишився один. Яким би сильним він не був, проти натовпу він встояти не зміг. Повернувся додому весь брудний, в синцях і застав старшого брата за переглядом телевізора. Мама, побачивши в якому стані прийшов син, стала кричати на нього: — Вічно від тебе одні проблеми, а ти ще й побився! Де я тобі візьму нові речі! Ти хоч знаєш скільки ми витрачаємо на тебе з батьком? Подивися на брата — він уже давно вдома, а ти десь вештаєшся. Марш в кімнату без вечері! Ваня мовчки взяв бинт і зеленку і пішов в їх з братом кімнату. Було за північ, коли Аристарх прийшов і ліг у своє ліжко. Але Ваня не спав.

— Навіщо ти обзивав Машу з іншого класу? Що вона тобі зробила? — тихо запитав Ваня у брата. — А тобі що? Вона дружити зі мною не хоче, а ти міг би і не заступатися за мене. Ось і отримав від мами за справу. А Маша все одно буде зі мною. Незрозуміло, як це вийшло, але в десятому класі вони стали зустрічатися з Машею. Старший брат виріс нахабним і розв’язним, ні до кого не проявляв поваги і не був битим тільки завдяки Вані, якого поважали всі. Він був розумним і справедливим, завжди виручав брата в будь-яких розборках. Після школи Аристарх і Маша одружилися. Ніхто не знав, за що любить його ця добра і мила дівчина, яку Арік ні в що не ставить. А Іван любив Машу і вона знала це.

Він говорив їй про це і намагався переконати, але вона не хотіла слухати. Іван вступив до інституту, переїхав в гуртожиток і знайшов підробіток. Як тільки вдалося зібрати грошей, хлопець витратив їх на солодощі і новий одяг, який не міг собі дозволити носити ще з дитинства. Він розклав їх на своєму ліжку, дивився і повторював: «Це тільки мої речі. Тільки мої.» Аристарх не вступив нікуди, на відміну від дружини. Вона поступила туди ж, куди і Іван. Вони часто перетиналися, хоч і вчилися на різних спеціальностях. Після вступу Іван рідко бачився з батьками і з братом — вирішив, що з нього вистачить, що пора і про себе подумати. У розмовах з Машею, хлопець зрозумів, що від щасливої дівчини не залишилося і сліду і відчував, що їй з Аристархом важко живеться, але не питав про це. Одного разу він побачив Машу в поліклініці, коли прийшов за довідкою для басейну.

Вона спробувала піти, ховаючи руку, яка була в гіпсі. Іван одразу ж зрозумів, що Арік до цього якось причетний. — Це він? Давненько я не був у вас в гостях. — Голос хлопця був просякнутий люттю. — Що він собі таке дозволяє! — Не треба, не приходь. Він вб’є мене. І взагалі, це випадково вийшло і я сама винна. Іван не знав, як йому вчинити, адже він любив дівчину, але з іншого боку, вона знала, з ким вирішила зв’язати своє життя. Це був її вибір, тому хлопець не став нічого говорити, обійшов дівчину і попрямував в потрібний кабінет. Ваня не бачив, що Маша дивилася на нього, а в її очах стояли сльози. Через рік у Вані з’явився племінник. Аристарх вперше в житті перший подзвонив братові, щоб розповісти цю новину і попросив купити подарунок медсестрам, бо у самого не було грошей. Сам же Арік повинен був забрати дружину з дитиною на машині, але не зміг. Всі чекали його на виписці, але він не приїхав.

Уже будучи вдома, через кілька годин і безуспішних спроб додзвонитися до горе-татуся не вийшло. На роботі сказали, що Аристарх давно поїхав додому — відзначати радісну подію. Маша і маленький Тимофій залишилися в цей вечір одні. О третій годині ночі пролунав телефонний дзвінок з незнайомого номера мамі Івана. Вона відповіла, а через кілька секунд гірко заплакала. Сталося ДТП. Ніхто не вижив.

За кермом знаходився Аристарх в стані сильного алкогольного сп’яніння. Блідий, як крейда, Іван сів на підлогу і заплакав перший раз в житті. Він дійсно любив свого брата. Чим взагалі думав його брат, коли сідав за кермо? А якби це сталося вже по дорозі додому? А може це й на краще? Маша з дитиною живі, а Арік сам вибрав свій шлях. Іван закінчив інститут, знайшов хорошу роботу і не хотів далеко їхати з міста, в якому залишилися його батьки. Ваня повертався додому з роботи.

Відкриваючи ключем замок, він почув тупіт. — Папа! — радісно вигукнув маленький Тимофій і почав обіймати його. — Мийте руки і за стіл. Вечеря вже готова. — пролунав голос Маші. Іван з Машею одружилися через рік після трагедії. Хлопець вирішив, що маленький хлопчик не повинен рости без батька, та й полюбив його, як сина!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *