Рано-вранці прокинулася баба Зіна. Вона жила в селі, вже давно стала вдовою. 30 років тому не стало її чоловіка, натомість він залишив їй трьох дітей. Баба Зіна вважала, що має дуже дружну і велику родину. Щоразу наприкінці тижня всі діти та онуки приїжджали до неї з міста до села. У такі моменти баба Зіна часто nлакала, бо було шкода, що чоловік не бачить усієї великої родини. Цього разу перша приїхала донька зі своїм чоловіком та трьома дітьми. У неї народилися всі хлопчики, вже дорослі, хтось навіть із нареченими приїхав. Баба Зіна була рада бачити всіх. Вона вважала, що донька дуже вдало вийшла заміж. Чоловік у неї прекрасна людина, сам будинок у місті збудував, добре працює, вони доnомагають фі нансово синам.
Так що ніхто нічого не потребує. Другий син баби Зіни жив закордоном. Він має одного сина, його спадкоємця. Син зміг побудувати успішний біз нес, nродажі зростають щороку. На батьківщину він приїжджає дуже рідко, тож баба Зіна і не думала, що може приїхати. Проте часто відвідував третій син. Він наймолодший, а в нього наро дилося п’ятеро доньок. Багато хто вже заміжні, так що приїжджають зі своїми чоловіками та дітьми.
Advertisements
Щоп’ятниці у баби Зіни так весело, стільки дітлахів грає в траві біля будинку, чути дзвінкий сміх. І ось приїхала машина, з неї спочатку здався великий букет червоних троянд, а потім вийшов другий син з онуком. Приїхав все ж таки з-за кордону. Син підійшов до матері, яка nлакала від щастя та привітав її з 95-річчям. Баба Зіна постійно забувала, що має день народ ження. Вона дожила до такого солідного віку, зберегла у сім’ї велику дружбу та kохання. Через місяць баби Зіни не стало . Але її останній день народ ження став подією, що запам’ятовується, в колі сім’ї, найближчих людей.