О восьмій годині ранку мікроавтобус був набитий сонними людьми, зокрема дивно великою кількістю пенсіонерів для такої ранньої години. Серед натовпу була молода дівчина, яка, переконавшись, що до кінцевої зупинки довго їхати, швидко заснула. Всі поважали її втому і дали спокій, за винятком однієї зухвалої пані.
Advertisements
Ця жінка у супроводі свого сина-підлітка увійшла до автобуса і, окинувши його пильним поглядом, вирішила, що молода дівчина займає незаслужене для її віку та положення місце. -Прокидайся! – Скомандувала вона, змусивши дівчину здригнутися і розплющити очі. Дама нахабно вказала на свого сина, очікуючи, що дівчина поступиться своїм місцем. Дівчина спокійно подивилася на хлопчика і багатозначно запитала: – Він працює з 9 ранку до 6 вечора? -Ні – відповіла жінка.
-Він займається навчанням до першої години ночі? -Ні, уроки закінчуються о 14:00. – Чи, може, він щовечора готує собі вечерю на кухні в гуртожитку? – Ні, йому готую я чи його бабуся. -Тоді я не поступатимуся йому місцем. Я майже зааплодував наполегливості дівчини. Найцікавішою частиною був приголомшений вираз обличчя жінки, якій ні з того ні з сього кинули виклик. Це був для неї та для всіх інших добре засвоєний урок пристойності у громадському транспорті.