– Де ти був? – спитала Катя, коли Денис увійшов до кімнати.
Денис, втомившись від її безперервних ревнощів, відповів:
– Я ходив за морозивом і розмовляв із сестрою, що зайняло трохи більше часу, ніж зазвичай.
Вони були молоді та закохані. Денис, веб-розробник, і Катя, перекладачка з корейської, познайомилися на вечірці та почали зустрічатися, закохавшись практично одразу.
Після випадкової зустрічі з двома однокурсницями Катя почала ревнувати Дениса. Вона звинуватила його у невірності, не маючи на це причин. Ця подія змусила Дениса переглянути свої плани та зробити їй пропозицію. Пізніше Денису зателефонувала тітка Світлана, самотня літня сусідка, яка потребувала технічної допомоги. Незважаючи на пояснення хлопця, підозри Каті знову спалахнули з новою силою. Вона вирішила, що Денис бреше, і постійно дзвонила, поки той лагодив ноутбук, чим здивувала тітку Світлану.
Закінчивши роботу, Денис вирішив залишитися на чай, щоб насолодитися затишком знайомої кухні тітки Світлани. З цією метою він навіть вимкнув телефон. Вийшовши з її помешкання, Денис виявив п’ятнадцять пропущених дзвінків від Каті. Він передзвонив їй і припинив їхні стосунки, віддавши перевагу спокою постійним сумнівам. Він міркував про їхні стосунки, розуміючи, що хоча ти можеш вірити в те, що людина – «та сама», достатньо лише миті, щоб побачити в ній незнайомця.