Якось пізно ввечері мені зателефонувала моя сестра, засмучена умовами життя, в яких ми залишили нашу матір, незважаючи на наші напружені зусилля по відновленню сімейного будинку. У дитинстві наша родина стикалася з труднощами, особливо після смерті нашого батька, через що ми жили на пенсію нашої матері в ледь оснащеній квартирі. Ситуація покращилася, коли моя сестра Олена переїхала за кордон, вийшла заміж і почала надавати нам фінансову підтримку, що дозволило нам переїхати в спокійніше місце проживання і,
зрештою, у невеликий будиночок за межами столиці, завдяки її щедрості. Минули роки, і я завів свою власну сім’ю, потім повернувшись до сільського будинку з планами розширити його для задоволення наших зростаючих потреб – природно, з благословення нашої матері. Однак ремонт зупинився через фінансові труднощі, залишивши будинок у наполовину завершеному стані – на превелике розчарування моєї сестри, коли вона виявила, що наша мати живе далеко не в ідеальних умовах. Не вислухавши моїх пояснень
чи планів відновити будівництво, моя сестра вирішила забрати нашу матір до себе, пригрозивши продати будинок, який уже став притулком для нашої сім’ї, і звинувативши мене у зневазі. Вона обірвала всі зв’язки, залишивши нас у скрутному становищі з приводу того, як поступити з незакінченим ремонтом та нашою життєвою ситуацією. Тепер ми з дружиною не впевнені у наших правах на будинок. Як переконати мою сестру в наших щирих намірах виправити все?