Заріна питала думки своєї матері Арини та вітчима Михайла про свого нареченого Степана після його відходу. Арина незворушно визнала добрі якості Степана, але залишила рішення за Заріною. Заріна була в захваті, вважаючи, що мати підтримує її вибір. Однак Михайло висловив побоювання, назвавши Степана самозакоханим та егоїстичним. Він попередив Заріну, що вона може пошкодувати, що вийшла за нього заміж, але вона пропустила його слова повз вуха, образившись, що він не схвалює її вибір.
Михайло, який був для Заріни батьком з п’яти років, був вражений її зневагою. Він нагадав їй про свою роль у її вихованні, але Заріна відповіла, що він лише черговий залицяльник її матері, а не її справжній батько. Михайло, глибоко вражений словами Заріни, вирішив розлучитися з Ариною, заявивши, що почувається чужим у сім’ї. Розлучення пройшло швидко, і Арина із Заріною переїхали до менш благополучного району. Незабаром Заріна вийшла заміж за Степана, але шлюб швидко зіпсувався. Степан змінився, перестав бути лагідним і тиснув на Заріну, змушуючи її працювати. Відносини ще більше погіршилися, коли Заріна захотіла дітей, що спричинило часті сварки.
Зрештою Заріна пішла від Степана, повернувшись до матері з дитиною. Арина, незадоволена ситуацією, що склалася, незабаром попросила Заріну піти. Заріна, залишившись самотньою матір’ю, звернулася за допомогою до Михайла, сподіваючись на возз’єднання. Однак Михайло, все ще скривджений її минулою поведінкою, залишився байдужим та відмовився від примирення. Заріна занадто пізно зрозуміла свою помилку і залишилася віч-на-віч з наслідками свого вибору. Виникає питання: чи правильними були дії Михайла, дорослого чоловіка, від початку і до кінця?