Я почуваюся недооціненою і не впевнена у своєму майбутньому. Протягом усього нашого 40-річного шлюбу Матвій завжди здавався байдужим до наших фінансових труднощів. Нещодавно він вийшов на пенсію і вирішив тепер сидіти вдома, незважаючи на обмежений дохід. Всі ці роки я невпинно працювала, зокрема – довгий час за кордоном, тоді як він часто вибирав відпочинок замість роботи. Наш шлюб розпочався швидко – після знайомства на весіллі друга. Він переїхав до успадкованого мною сімейного будинку,
і ми поступово побудували спільне життя, народивши дочку Оксану. Наше матеріальне становище завжди було непростим. Заробіток Матвія був мізерним, і він не хотів шукати додаткову роботу. Я працювала в місцевому магазині, поки зустріч з подругою, яка процвітала в Італії, не надихнула мене на поїздку за кордон. Спочатку я планувала пробути там недовго, але у підсумку працювала цілих 17 років. На зароблені гроші ми побудували великий будинок і купили квартиру для Оксани. Повернувшись додому і сподіваючись
на комфортне життя з працюючим чоловіком, я виявила, що Матвій не зацікавлений у продовженні трудової діяльності. Я відчула себе зрадженою, адже так довго працювала для нашої родини. Тому я поставила йому ультиматум: або він починає працювати, або ми розлучаємося. Це призвело до напруги у стосунках із дочкою, яка звинуватила мене в абсурдності. Я почуваюся недооціненою і не впевнена у своєму майбутньому. І як мені рухатися далі після того, як я присвятила роки виключно благополуччю своєї сім’ї?