У грудні я вперше повернулася додому після переїзду до Італії три роки тому. Я була самотньою, мій чоловік помер, а дочка вийшла заміж і з’їхала. Моя давня подруга в Італії запросила мене відпочити. “Ти можеш навіть вийти тут заміж”, – пожартувала вона. У свої 57 років я не думала про заміжжя, незважаючи на те, що виглядала молодшою за свої роки. Моя дочка поставилася до мого переїзду за кордон нейтрально, залишивши рішення за мною.
В Італії моя подруга допомогла мені знайти роботу з догляду за 90-річним італійцем. Мої обов’язки були прості: прибирання та приготування. Робота добре оплачувалася – тисяча євро на місяць. Роберто, син цієї людини, часто відвідував мене. Він був на десяток років старший за мене і вдівець без дітей. Моя подруга згадала, що він міг би стати гарною парою, але я не сприйняла це всерйоз. Проте Роберто мав серйозні наміри.
За півроку він зробив мені пропозицію, і я переїхала до нього, залишивши свою роботу. Ми ще не одружені, але плануємо це зробити найближчим часом. Я не сказала про це дочці, побоюючись її реакції. Коли я повернулася додому без особливих заощаджень, вона засмутилася, відчуваючи, що залишилася ні з чим. “Мамо, ти нічого не дала мені на весілля, а тепер ще й це”, – сказала Тетяна. Я пояснила правду, але це ще більше розлютило її. Я шкодую про те, як вона відреагувала, і думаю, чи заспокоїть її мій сільський будинок. Я не знаю, як вчинити в цій ситуації.