Катерина в розгубленості стояла перед своїм чоловіком Сергієм та його матір’ю, не в змозі зрозуміти їхню серйозну реакцію на ситуацію, яку вона вважала абсурдною. З Сергієм вона познайомилася на роботі, де він був начальником, і за рік вони одружилися. Вони жили в достатку, поки не вибухнула національна криза, внаслідок якої послуги компанії стали неактуальними, і вони обоє втратили роботу. Катерина пристосувалася, працюючи касиром у супермаркеті, а згодом, коли відкрилися вакансії, отримала посаду менеджера. Сергій, навпаки, важко пристосовувався, проводячи дні за відеоіграми,
замість того, щоб шукати роботу. Зіткнувшись із фінансовими труднощами, вони переїхали у квартиру поменше, і всі справи вела Катерина. Нещодавно Катерина запропонувала Сергію роботу у своїй команді, але він зарозуміло відмовився, вимагаючи вищої зарплати та звинувачуючи її у спробі принизити його. Розчарувавшись, Катерина поставила його в глухий кут, заявивши, що якщо він не почне працювати, йому доведеться жити самому. Мати Сергія втрутилася, критикуючи Катерину за те, що вона не підтримала Сергія під час його “тимчасових труднощів” і ставила під сумнів її характер.
Навіть рідна мати Катерини радила не залишати його, підкреслюючи терпіння у скрутні часи та заперечуючи ідею, що Сергій має працювати під керівництвом Катерини. Збита з пантелику, Катерина розмірковувала, чи виправдана її тверда позиція чи матері праві, засуджуючи її дії. Вона стояла перед дилемою: миритися із ситуацією чи наполягати на відповідальності Сергія?!