Ганна Іванівна була помітно незадоволена, коли подруги запитали про те, коли вона стане бабусею. Її 36-річна дочка Маша вже багато років не мала дітей, частково через проблеми зі здоров’ям, частково через зовнішній тиск. Маша та її чоловік, скуті переконаннями його матері проти іпотеки, важко копили на власну квартиру, поки жили з нею. Свекруха дотримувалася твердої позиції: жодних дітей доти, доки подружжя не матиме своєї квартири, оскільки вона не хотіла хаосу молодої сім’ї у своєму будинку. Маша, відчуваючи себе стиснутою та підконтрольною, одного разу запропонувала зняти житло,
але її чоловік відмовився. Ситуація змінилася, коли Маша зненацька завагітніла. Незважаючи на вмовляння Ганни Іванівни, тиск свекрухи та наголос чоловіка на накопиченні грошей на квартиру призвели до того, що Маша перервала вагітність. Пізніше подружжя все ж таки взяло іпотеку, але на той час у Маші була діагностована неможливість мати дитину – наслідок того рішення. Протягом кількох років вона безуспішно намагалася завагітніти.
Свекруха, не знаючи про стан Маші, продовжувала тиснути на неї, тепер уже вимагаючи онука, і навіть погрожувала, що її син може знайти іншу жінку, яка зможе народити. Маша все більше ображалася на свекруху, шкодуючи про те, що поступилася їй, і журячись про втрачений шанс на материнство. Ганна Іванівна з розбитим серцем розмірковувала, хто винен у ситуації, що склалася: Маша – в тому, що не відстояла свою позицію, чи свекруха – в її жорстких умовах?