Довгі роки я мала найкращу подругу Наталю, якій я беззастережно довіряла, поки один випадок не змусив мене зрозуміти, що моя довіра була недоречною. Я завжди намагалася бути чесною і вірити людям, але цей досвід навчив мене бути обережною в тому, наскільки близько я допускаю друзів у своє особисте життя, особливо за наявності сім’ї. Наталя мала звичку відпускати жарти, які іноді поранили, зокрема й на адресу мого чоловіка, якому вона ніколи не подобалася. Незважаючи на його несхвалення, я продовжувала нашу дружбу, пояснюючи її поведінку унікальним почуттям гумору. Переломний момент настав того дня, коли Наталя попросила зайняти їй значну суму грошей. Попри можливу відмову чоловіка,
я таємно позичила їй гроші. Коли вона повертала борг у присутності мого чоловіка, то ненароком промовилася про позику, що викликало розлад між нами. Мій чоловік відчував себе зрадженим, заявляючи, що Наталя для мене важливіша, ніж наші стосунки. Якби я висловилася Наталі про її необережний вчинок, це призвело б до нових жартів, тож я просто вирішила припинити нашу дружбу. Вона не розуміла, чому я засмутилася, але я усвідомила, що сім’я має бути на першому місці. З того часу, як я віддалилася від Наталії –
і життя стало простішим. Мені більше не доводиться стикатися з щоденними плітками, безглуздими походами по магазинах та принизливими жартами на адресу мого чоловіка. Моє особисте життя тепер повністю приватне, і я лише зрідка зустрічаюся з іншими подругами у кав’ярні, менше розповідаючи про себе. Я знаю про цікавість Наталії з приводу мого життя і шлюбу, але мовчу. Досвід дружби з нею змусив мене засумніватися в цінності надто близьких стосунків із друзями та подругами для тих, хто одружений. А що ви думаєте з цього приводу? Чи є сенс заводити близьких друзів, якщо ви вже сімейна людина?