Віра, 33-річна мама, опинилася у складній ситуації, коли її мати, Ніна Олексіївна, повідомила їй, що вона більше не зможе допомагати із сином Колею, бо їй треба допомагати іншій дочці, Наді, яка чекає на дитину. Ніна Олексіївна, мати двох дітей, завжди прагнула рівності між дочками – урок, отриманий у гіркій суперечці за спадщину з рідним братом. Ніна Олексіївна постійно була у житті Колі, допомагаючи Вірі з 6-місячного віку хлопчика. Вона няньчилась з ним щодня протягом року і продовжувала допомагати,
коли він пішов до школи: забирала його, відводила на заняття, допомагала з домашнім завданням. Віра та її чоловік, зайняті роботою та виплатою іпотеки, дуже розраховували на підтримку Ніни Олексіївни. Ніна, вірячи в рівноправність своїх дочок, навіть поділила між ними свої заощадження. Віра використала свою частку на іпотеку, а вкладення Наді так і залишились невідомими. Надя з чоловіком все ще жили у орендованій квартирі в елітному районі. Із вагітністю Наді Ніна вирішила підтримати її, вважаючи, що і фізична допомога має розподілятися порівну. Проте Віра вважала таке рішення несправедливим, стверджуючи, що новонародженому потрібні здебільшого сон та годування,
з чим Надя може цілком впоратися сама. Віра вважала, що в результаті такого підходу її сина Колю буде обділено увагою. Позиція Ніни Олексіївни полягала в тому, що вона вже виростила дитину Віри, і тепер настала черга допомагати Наді. Уся ця ситуація змусила рідних та знайомих сім’ї задуматися про відповідальність бабусь та дідусів та про те, які очікування покладають на них діти. Залежність Віри від матері висвітлила дилему балансу між підтримкою старшого покоління та самостійністю батьків у вихованні дітей. А якої позиції ви дотримуєтеся?