Після десяти років наполегливої праці та жонглювання трьома роботами Надя нарешті розплатилася за свою двокімнатну квартиру. Жертвуючи собою, вона відмовилася від особистого життя та свійських тварин, зосередившись виключно на своїй меті. У 35 років мама запропонувала Наденьці переїхати до неї, плануючи віддати її квартиру молодшій сестрі Галі, яка мала дитину і жила в гуртожитку. Надя була приголомшена. Вона відчувала, що мама благоволіє Галі, постійно хвалиться її успіхами та онуком.
А власні старання Наді залишалися непоміченими. Якось вона запропонувала матері переїхати до гуртожитку, відчуваючи себе ображеною тим, що її незалежність та працьовитість не цінують. Родичі, у тому числі чоловік Галі, навідувалися до квартири Наді, нав’язливо оцінюючи її. Надя, відчуваючи, що в її простір вторгаються, відмовилася від пропозиції матері переїхати до неї, бажаючи знайти спокій у своєму будинку, нажитому непосильною працею. Ця відмова спричинила сварку,
і мати заявила, що Надя більше не її дочка. Пізніше Надя дізналася, що саме Галя була ініціатором переїзду, використавши свою дитину як важіль, щоби отримати квартиру матері. Мати змушена була підкоритися, але почувала себе в хаті Галі небажаною гостею і, щоб уникнути конфлікту, приходила туди лише пізно увечері. Іноді Надя подумувала про те, щоб дозволити матері залишитися з нею, але спогади про те, що її недооцінювали і не помічали, не давали їй спокою, змушуючи розриватися між сімейним обов’язком та особистою неприязню.