Рік тому я познайомилася з Олексієм, і невдовзі ми вирішили жити разом. Кожен із нас був уже одружений: мені 32, у мене 7-річний син Єгор від першого шлюбу, а в Олексія, 35-річного, 5-річна дочка Ліза. Ми стали жити в моїй двокімнатній квартирі і планували через три роки одружитися та завести спільну дитину. Олексій забезпечував Лізу, відвідуючи її та купуючи їй необхідні речі, а його колишня дружина переважно дбала про себе. Спочатку ми з Олексієм домовилися, що Ліза не житиме з нами, тому що я не була готова взяти на себе роль мачухи. Однак усе змінилося півроку тому , коли колишня дружина Олексія захворіла, а його батьки відмовилися допомагати.
Ліза приїхала до нас на два тижні. Хоча дівчинка поводилася добре, ситуація була непростою, оскільки вони з Єгором так і не зблизилися. Динаміка змінилася, коли колишня дружина Олексія наполягла на тому, щоб Ліза проводила з нами вихідні, а мама Олексія стала часто навідуватися до нас, придивляючись до того, як я дбаю про Лізу. Таке втручання напружувало мої стосунки з Олексієм та його родиною. Одного ранку, коли мама Олексія прийшла без попередження, щоб приготувати млинці для Лізи, я дійшла до краю. Цей зрив у мій вихідний день призвів до бурхливої суперечки, внаслідок якої Олексій, Ліза та його мати покинули мою квартиру. Через тиждень Олексій повернувся
і запропонував одружитися, але з умовою, що я прийму Лізу і доглядатиму її. Почуваючись не в змозі виконати цю вимогу і бажаючи зберегти нашу початкову домовленість, я відмовилася. Друзі розкритикували моє рішення, але я залишилася при своїй думці, вважаючи, що це краще, ніж терпіти владну свекруху і дитину, яку я ніколи не зможу полюбити. На мою думку, саме порушення Олексієм нашої домовленості стало причиною нашого розриву.