У момент, коли я усвідомила, що наші з чоловіком стосунки втратили колишню іскру, загрузнувши в рутині та сірості буднів, я вирішила, що час діяти. Мені було важливо повернути в наше сімейне життя радість та свіжість, які ми так цінували на зорі наших стосунків. Одного вечора, коли чоловік, Дмитро, повернувся з роботи, я підійшла до нього з пропозицією: “Дімо, давай влаштуємо собі невелику пригоду у ці вихідні. Без дітей, тільки ми двоє,” – сказала я з надією в голосі. Він усміхнувся, але виглядав здивованим:
“Ти маєш на увазі – як у старі добрі часи?” “Саме так,” – підтвердила я. Ми вирішили вирушити у невелику подорож за місто – у місце, де колись часто бували на початку наших стосунків. Підготовка до поїздки наповнила наш будинок хвилюванням та очікуванням. Дорогою Дмитро взяв мою руку і сказав: “Я не пам’ятаю, коли востаннє ми були такі близькі. Дякую, що нагадала мені про це.” Після прибуття на місце нас чекав затишний готель, оточений лісом. Ми провели вечір, гуляючи під зірками, і нагадали один
одному, чому закохалися багато років тому. “Я забув, як ти гарно смієшся”, – зізнався Дмитро, коли ми сиділи біля вогнища. “А я забула, як ти вмієш робити мене щасливою”, – відповіла я. Ця подорож надихнула нас обох. Ми зрозуміли, що важливо знаходити час один для одного, незалежно від повсякденної метушні та обов’язків. З того часу ми стали частіше влаштовувати подібні маленькі пригоди та уважніше ставитися до наших почуттів. Це допомогло нам повернути в наші стосунки ту іскру, яка в якийсь момент видавалася втраченою.