Через два місяці після смерті діда, Іван відчув всю тяжкість його відсутності. Життя з дідом після служби в армії захистило його від фінансових труднощів. Його батьки важко зводили кінці з кінцями на скромній роботі. Дід завжди сподівався, що Іван одружиться, але не дожив до цього. Тепер, коли Іван готувався зробити пропозицію Оксані, його турбували питання фінансування весілля.
Знайомство з її батьками лише посилило його побоювання. Він відчував необхідність відремонтувати трикімнатну квартиру, що дісталася йому у спадок, до весілля, але коштів не вистачало. Прибираючи квартиру і згадуючи дідові слова про цінність інструментів, Іван натрапив на коробку. Усередині лежала записка: «Єдиному онукові на весілля!». Під нею лежала значна сума у гривнях, доларах та євро.
Приголомшений, він відразу зателефонував Оксані і запропонував зареєструвати шлюб наступного дня. Пізніше він здивував своїх батьків новиною про весілля та подарував їм гроші. Після весілля подружжя відвідало цвинтар, постояло біля нового пам’ятника на могилі діда. – Дякую тобі, дідусю, – сказав Іван, представив свою дружину Оксану і зізнався у тому, що їх пов’язує непорушний зв’язок та подяка до старого.